Складається з головного корпусу і флігеля. Головний корпус (первісно двоповерховий) збудовано 1832 за проектом арх. П. Дубровського для губернського секретаря К. Доливо-Блотницького на території садиби, придбаної частинами: 1813 — у військового товариша П. Масловича та 1818 — у київської міщанки Г. Науменко. 1835 садибу разом із будинком було продано для відкритого у Києві на Подолі дворянського повітового училища. 
1897 будинок капітально перебудовано з пристосуванням під початкову комерційну школу (арх. М. Казанський), в радянський час надбудовано третій поверх. Фасадний будинок. Триповерховий, цегляний, прямокутний у плані, довгим боком зорієнтований вздовж вул. Костянтинівської.
Має плоскі перекриття і вальмовий дах. До коридору, який розміщено по поздовжній осі будинку, по обидва боки прилягають класні кімнати. Вестибюль і сходи зміщені у бік перетину вулиць. Первісний об'єм вирішено у стилі класицизму. Характерною для цього стилю є обробка першого поверху під руст, прості за рисунком міжповерхові тяги і сандрики-полички над вікнами другого поверху. Роль композиційного акценту головного фасаду відіграє портик тосканського ордера при вході, який складається з тричвертєвих колон і пілястрів по всій висоті старого корпусу. Первісне оздоблення інтер'єрів не збереглося. Під корпусом училища розміщено склепінчастий підвал. Добудова третього поверху спотворила первісну архітектуру споруди. Будинок відіграє істотну роль в ансамблі вул. Костянтинівської і входить до комплексу пам'яток Подолу.
Флігель (вул. Хорива, 6). Входив до садиби повітового дворянського училища навчального корпусу, збудований у 1-й пол. 19 ст. з використанням елементів стилю класицизму. Двоповерховий, з підвалом, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний. Пе-рекриття плоскі по дерев'яних балках. Архітектура будинку вирізняється спрощеним вирішенням фасадів. Характерний зразок житлової архітектури Подолу цього періоду.
11 жовтня 1859 на базі повітового училища у садибі було відкрито першу в Росії безкоштовну недільну школу для навчання робітників, ремісників і селян основам писемності та лічби. Ініціатива створення таких навчальних закладів у Києві належала проф. університету П. Павлову і студентам Я. Бекману, ф. Вороному, М. Драгоманову, М. Муравському та ін. 17 студентів університету були першими викладачами школи. Великої допомоги в організації цієї та інших недільних шкіл у місті надав попечитель Київського навчального округу М. Пирогов, який добився у влади дозволу на її відкриття. Завідування і нагляд над школою було доручено проф. П. Павлову і штатному доглядачеві повітового училища І. Слєпушкіну.
Заняття у школі відбувалися у неділю і в святкові дні з 11 до 14 год. Учнів у віці від 12 до 30 років відповідно до їхніх знань розподілили на два класи: нижчий, що складався з двох відділень, і вищий. Навчали грамоти, письма, арифметики, малювання, креслення. Викладали російською та українською мовами. Число учнів досягало 149. Учням видавалися папір, олівці, аспидні дошки, підручники. Була невелика бібліотека, серед книг — твори Т. Шевченка, Марка Вовчка та інших письменників. Школа утримувалася на добровільні пожертви громадськості міста та викладачів університету. Крім того, студенти влаштовували на користь недільних шкіл платні музичні вечори.
Ідею створення недільних шкіл гаряче підтримав Т. Шевченко, який у серпні 1859 деякий час жив у Києві. Він відвідував свого друга, вчителя малювання повітового училища О. Сенчила-Стефановського, який проживав у будинку училища. Тут Т. Шевченко зустрічався зі студентами, організаторами недільної школи. На допомогу їй 1860 Т. Шевченко надіслав з Петербурга 50 примірників «Кобзаря», 1861— спеціально виданий ним для недільних шкіл «Буквар південноросійський».
1861 за наказом уряду недільні школи було закрито. В різний час у садибі функціонували чотирикласна прогімназія, 1870—78 — Третя київська гімназія. 1897 споруди було передано Товариству поширення комерційних знань у Києві під початкову чоловічу комерційну (торговельну) школу. Товариство виникло 1896 з ініціативи групи підприємців. Серед його членів були відомі київські доброчинці М. Дегтерьов, Д. Марголін, С. Могилевцев, Н. Терещенко, Б. Ханенко, М. Чоколов та ін. Товариство утримувало й жіночу торговельну школу, що містилася на вул. Воровського, 18/2. У 1918 тут розміщувалася військова комендатура, після громадянської війни — загальноосвітня школа. Тепер у головному будинку міститься заочна середня школа № 2. У флігелі — шаховий клуб [674].