Житловий будинок 1874—75,в якому містилася книгарня журналу «Киевская старина», бував Тесленко А.Ю. (архіт.). Вул Петлюры Симона,14.
Формує фронт периметральної забудови кварталу. Зведено за проектом арх. П. Шлейфера на замовлення Л.-К. М. Фальберга, який займав посаду механіка й оптика  університету св. Володимира.

Двоповерховий, з підвалом (з боку подвір'я — триповерховий), цегляний, тинькований, у плані прямокутний.
На першому поверсі були чотири крамниці, на другому і третьому — житлові кімнати. У композиції головного фасаду виділено центральний ризаліт, де на другому поверсі вміщено чотири тричвертєві колони спрощеної форми, над ними — розкріпований антаблемент і ступінчастий аттик.

Вікна другого поверху прикрашено сандриками: у ризаліті — лучковими, решту — прямими. Площину першого поверху оздоблено під руст, у центрі в'їзд на подвір'я, перекритий лучковою аркою.
 
У кін. 19 — на поч. 20 ст. (до 1906) в будинку містилася книгарня журналу «Киевская старина» — історико-етнографічного та літературного видання. Керував нею бібліофіл В. Степаненко, особиста бібліотека якого пізніше перейшла до Всенародної бібліотеки України (тепер НБ ім. В. Вернадського НАНУ).

Магазин відвідувало  багато  відомих письменників, громадських діячів, вчених — І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Старицький, які брали участь у виданні журналу й публікувалися на його сторінках. На початку червня 1905, під час першого приїзду до Києва, сюди приніс рукопис збірки своїх перших оповідань  письменник Тесленко Архип Юхимович (1882—1911). До збірки входили оповідання: «Хуторяночка», «За пашпортом», «Маруся», «Мати», «Дід Омелько».

1906 будинок  передано  у  власність Південно-Російського товариства торгівлі аптекарськими товарами. Після революції використовувався як житловий, входи до крамниці на першому поверсі перетворено на вікна.