Житловий будинок 1883, 1940-х pp., в якому містився Клуб трудящих осіб (архіт., іст.). вул. Петлюри Симона, 12.

На червоній лінії забудов и вулиці. Зведено як прибутковий будинок за проектом арх. П. Спарро.
Формування садиби належить до 2-ї пол. 19 ст., коли зроблено прибудову з боку подвір'я та надбудовано цегляний сарай другим поверхом (не зберігся).
Перша з відомих власників садиби — солдатка Г. Сергеева, пізніше ділянка перейшла до її сина - унтер-офіцера В. Сергеєва.

У 1890-х pp. тут влаштовано приватну водолікарню О. Успенського (пристосування приміщень - арх. О.Кобелєв).
1912 садибу було придбано А.Сухотіною, яка володіла нею до перших пореволюційних років.

У радянські часи будинок використовувався під клуб, бібліотеку, житло.

Чотириповерховий (первісно двоповерховий, у 1940-х pp. надбудовано двома поверхами), на цоколі, цегляний, у плані прямокутний , односекційний, у стриманих формах неоготики. Дах двосхилий, перекриття плоскі. Симетрію чолового фасаду порушено розвинутим об'ємом правого крила в'їзної частини. Горизонтальне членування підкреслено профільованими тягами й карнизом. Центр та обидва фланги акцентовані ризалітами невеликого виносу і вінцевими аттиками (у бічних частинах  — з аркатурою).

Найнасиченішою пластичним декором є вхідна частина. Дверний отвір фланковано гранчастими напівколонами, на які спираються лопатки. Центральну вісь будинку підкреслено вітражем стрілчастої форми та декоративною поличкою. Окремі деталі й елемент и декор у виконані в цеглі та пофарбовані. На бічних ризалітах на другому і третьому поверхах влаштовано балкони, на яких збереглися первісні ажурні ґрати. Віконні прорізи першого та четвертого поверхів прямокутні, другого і третього — зі стрілчастими завершеннями, прикрашені спареними підвіконними нішами. Ризаліти на другом у та третьому поверхах відзначені двома стилізованими тригранними стовпчиками.

Тут з 1907 року містився робітничий Клуб трудящих осіб, який мав бібліотеку, читальню, організовував лекції, концерти. У ньому відбувалися нелегальні сходки, збори, конспіративні зустрічі місько ї організації РСДРП. 14 жовтня 1910 клуб було закрито царською адміністрацією. 23 січня 1911 він почав знову працювати під новою назвою — Клуб працівників контор і торговельно-промислових установ Києва. Після повторного закриття 3 лютого 1911 продовжував діяти на вул. Прорізній, 17. Потім під назвою «Науково-художній клуб» — на вул. Володимирській, 63. Існував до 1912 р.