Народилася у заможній і знатній сім'ї рязанських дворян, 1723-31 виховувалась у московському Вознесенському монастирі, де чернецтвувала її бабуся. З 1731 жила вдома, але весь час гнітилася мирським життям. З цієї причини втекла з дому 1736 і під чоловічим ім'ям Досифея пішла на послух до Троїце-Сергієвої лаври. 1739 прийшла до Києво-Печерської лаври. Отримавши від архімандрита Рафаїла (Заборовського) відмову у постригу через відсутність документів, оселилася у Китаєві, де власноручно викопала собі печеру біля підніжжя гори, в якій прожила 24 роки. Жила суворим затворницьким життям. З часом ім'я Досифея-провидця стало відомим в усій країні. 1744 затворника відвідала російська імператриця Єлизавета Петрівна з наступником престолу Петром III та його нареченою Катериною — майбутньою імператрицею Росії. За наказом цариці, в її присутності, печерника було пострижено у рясофорного ченця під ім'ям Досифея. 1767 до подвижника і провидця прийшов син курського купця П. Мошнін, який отримав благословіння від Досифея на чернецтво у Саровський монастир і з часом став відомим усьому православному світу як Серафим Саровський. Після виходу 1771 царського указу про заборону пустельництва Досифею довелося жити у Лаврі на Дальніх печерах, де келейником ченця був Феофан — відомий у майбутньому соловецький подвижник. 1775 повертається до Китаївської пустині, живе у келії біля ставка. На могилі Досифея було встановлено гіпсовий пам'ятник у вигляді труни (не зберігся), на поч. 1990-х рр.— стелу із світлої мармурової крихти, влаштовано квітник [632].