1867 за проектом ієромонаха Євкарпія (в миру — інж. Наумов) у південній частині подвір'я вздовж вулиці споруджено двоповерховий цегляний корпус «старого» шпиталю у стилі пізнього класицизму, з двома входами з боку подвір'я, критими металевими дашками. Перпендикулярно до нього вздовж соснової алеї, що веде в глибину садиби, за проектом ченця Ігнатія 1871 зведено одноповерховий, обкладений цеглою, дерев'яний корпус «нового» шпиталю, до якого 1900 добудовано бічне крило; 1904 — цегляний об’єм церкви св. Серафима Саровського. Храм прямокутний, з гранчастою апсидою, вирішений у т. зв. парафіяльному стилі, завершувався однією банею (не збереглася). 1898 арх. В. Ніколаєвим запроектовано триповерховий цегляний житловий корпус у цегляному стилі, розташований в північній частині вуличної забудови подвір'я. На східному головному фасаді цього будинку встановлено дві меморіальні дошки з іменами загиблих на фронтах Великої Віт-чизняної війни співробітників Українського науково-дослідного інституту садівництва та на честь переформування тут у листопаді 1943 винищувального протитанкового артилерійського полку резерву Головного командування. Будівля «старого» шпиталю і житловий корпус використовуються Українським науково-дослідним інститутом захисту рослин, «новий» шпиталь разом із церквою у 1990-х рр. передано чоловічому монастирю «Китаївський пустинницький скит» [631].