На червоній лінії забудови. Чотириповерховий, цегляний. Споруджений 1967 (з ініціативи С. Лаврика) для інституту, що раніше містився у будинку Міської станції переливання крові (розташований за цією ж адресою, у дворі). Заснований 1934 як філіал Українського інституту невідкладної хірургії та переливання крові (у м. Харкові), з 1936 самостійний Київський науково-дослідний інститут з тією ж назвою, з 1964 — Київський науково-дослідний інститут гематології та переливання крові МОЗ УРСР (тепер — МОЗ України).
1960—90 (з перервою 1970—84) тут працював на другому поверсі в кабінеті директора інституту та на третьому — в кімнаті № 41 — Лаврик Семен Семенович (1913—90) — гематолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1979), заслужений діяч науки УРСР (з 1975), ректор Київського медичного інституту (1970—84). Під час роботи у цьому будинку 1960—70 — директор інституту, 1984—90 — завідувач лабораторії консервування кісткового мозку. З 1961 — член Міжнародного товариства гематологів і трансфузіологів. Відзначений Державною премією України (1992, посмертно), премією ім. О. Богомольця АН УРСР (1977).
Основні праці присвячено питанням патофізіології та трансплантації кісткового мозку, переливання крові та кріобіології, створення нових білкових препаратів для лікування крові та кровотворних органів [534].