Іванов Андрій Васильович (1888—1927) — політичний і державний діяч, з 1906 — член РСДРП(б), у 1917 — член Київського комітету РСДРП(б), голова ревкому під час жовтневого 1917 і один з керівників січневого 1918 повстань у Києві проти Тимчасового уряду та Української Центральної Ради. Заступник голови Київського губвиконкому, голова Київських губревкому і губвиконкому (1919—21), потім — Харківського і Одеського губвиконкомів. З 1925 — член ЦВК СРСР, секретар його Ради Союзу. Ім'ям А. Іванова названо вулицю, на якій розташований пам'ятник.

Бронзове погруддя діяча, встановлене на вертикальному прямокутному пілоні — п'єдесталі з червоного граніту, за типовою просторово-композиційною схемою належить до т. зв. пам'ятників-погрудь, які походять від античних придорожніх герм, що мали крім портретної частини і текстову: ім'я, сентенції та перелік чеснот зображеного бога чи героя. На фасадному боці пілона анотаційний напис накладними бронзовими літерами. Композиція погруддя динамізована завдяки повороту голови. Реалістична портретна характеристика поєднується з пластичною узагальненістю моделювання, що надає пам'ятникові рис позаособистісної типізації й певної дидактичної уніфікованості образного трактування, характерного для соціалістичного реалізму, насаджуваного в мистецтві комуністичною ідеологією. Оздоблення червоним гранітом розташованих поряд фонтана у сквері та колон багатоповерхового будинку надає пам'ятникові ролі однієї з композиційно-пластичних домінант архітектурного довкілля [1006].