Головний фасад орієнтовано вздовж фронту вулиці. Київську контору Державного комерційного банку засновано 1839. У 1860 комерційний банк перетворено на Державний банк. До зведення нового власного будинку містився у садибі № 9 на тій самій вулиці. Одна з перших монументальних банківських споруд в Україні.
1900 було оголошено архітектурний конкурс на проект Київської контори Державного банку, в якому переміг проект арх. О. Кобелєва. Фасад розроблено арх. О. Вербицьким. У його оформленні взяли участь скульптори Еліо Сала і Ф. Соколов. 1902 відбулися закладини будинку, 1905 відкриття. 1934 за проектом арх. О. Кобелєва та участю арх. В. Рикова надбудовано третій і четвертий поверхи із збереженням загального стилю оздоблення будинку. 1983 - 84 здійснено консерваційно-реставраційні роботи (арх. І. Малакова, худ.-реставратор А. Марампольський, керівник І. Дорофієнко). Триповерховий, з підвалами, цегляний, у плані Н-подібний, з розміщеною у центрі операційною залою (пл. 720 кв. м). Перекриття залізобетонні, над залою — по металевих фермах. З боку головного фасаду міститься сходовий вестибуль і малі зали зі склепінчастими перекриттями. Фасад облицьовано штучним каменем, що імітує діорит і пісковик, колони - з лабрадориту. У порталі та карнизі застосовано майолікові вставки, на наріжжях будинку - скульптури драконів з бетону. Головний фасад має тридільну композицію з розвиненою центральною частиною і триарковим порталом входу. Виконаний у формах раннього ренесансу з елементами готики й романського стилю. Обабіч - проїзди з декоративними кованими гратами. У тому ж стилістичному ключі виконано оздоблення інтер'єрів, де широко застосовано ліплення у вигляді ренесансно-готичних орнаментів, скульптурні елементи, природний і штучний камінь, дерев'яне столярне заповнення вікон і дверей високого ґатунку, кольорові вітражі тощо. Особливу увагу приділено прямокутній у плані двосвітній операційній залі з підвісної заскленою стелею та біломармуровим фонтаном у центрі. Її простір поділено балконом із ажурними металевими гратами на два яруси, стіни яких ритмічно членовано арковими прорізами. Балкон спирається на вміщені в міжвікоьнях подвійні фігурні кронштейни з лев'ячими масками. Аркові віконні дверні прорізи оздоблено крученим колонками й орнаментальним обрамленням. П’яти фальшивого склепіння стелі заповнено ліпними картушами символами різних галузей людської діяльності, а також алегоричними барельєфними зображеннями Вулкана - бога вогню і ковальства, Меркурія бога торгівлі, ремісництва і скотарства Мінерви - богині мудрості, Церери - богині землеробства і родючості (скульптура та орнаменти виконані ск. Е. Сала Падуги фальшивого склепіння завершуються сталактитовим фризом і карнизом з модульйонів, на які спирається засклена частина стелі. Світлу колористику зали, пофарбованої у ніжні пастельні тони, доповнюють кольорові акценти: вміщені на теракотовому тлі ренесансні арабески над прорізами, кольорові вітражі вишуканого квіткового малюнка у фрамугах готичних вікон, виконане в техніці розпису по склу зображення захисника Києва архістратига Михаїла на стелі зали, відновлене за первісним малюнком у 1994 (від 1934 тут було зображено герб СРСР), і малого герба України - тризуба в обрамленні орнаменту по кутах (худ.-реставратор Є. Чорнокозенко).
Споруда відзначається високою якістю архітектурної пластики, багатством форм і фактури, мистецького вирішення. Є типовою для періоду історизму стилізацією на теми італійських палаццо. Відіграє важливу роль в архітектурному ансамблі вулиці. На місці банку раніше стояв житловий будинок, в якому 1822-25 відбувалися таємні збори декабристів. Понад чверть століття Київською конторою Державного банку управляв Афанасьєв Георгій Омелянович (1848 - 1925) - історик, громадський діяч. Саме він у 1894 почав клопотання щодо будівництва нового банківського будинку. 1918 був державним контролером, міністром закордонних справ в уряді гетьмана П. Скоропадського. Помер на еміграції в Белграді.
1975 на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку, на якій в аркоподібному заглибленні вертикального прямокутника високим рельєфом зображено п'ятьох страчених декабристів (ск. М. Вронський, арх. В. Гнєздилов) [576].