Є архітектурною домінантою та головним композиційним акцентом центральної площі міста. До готелю, віддаленого на 300 м від червоної лінії Хрещатика, ведуть марші широких сходів з терасами для відпочинку. Сходи поділено на дві рівні частини смугою трав'яного газону. На нижній терасі розташовано басейни з фонтанами і водяними каскадами. Автори проекту готелю — архітектори А. Добровольський, А. Косенко, А. Милецький, Б. Приймак, В. Созанський, інженери Л. Лінович та О. Печенов. Будівництво споруди припало на період т. зв. боротьби з архітектурними надмірностями, тому під час реалізації проект го-телю зазнав значних змін. Його висоту було зменшено з 24 до 16 поверхів, архітектурне оздоблення фасадів дуже спрощено, башту зі шпилем, що мала увінчувати будівлю, не зведено. Класицистичний портик з фронтоном, що мав прикрасити головний вхід, замінено суцільною скляною стіною. В проекті архітектуру будинку було вирішено у формах, що здобули поширення під назвою освоєння класичної спадщини. У процесі здійснення проекту з фасадів майже повністю стерто характерні для архітектурної класики риси. Об'ємно-просторова композиція будівлі являє собою сполучення трьох паралелепіпедів: підвищеного центрального у 16 поверхів, до якого обабіч прилягають дванадцятиповерхові крила. На чоловому фасаді бічні крила на рівні перших двох поверхів з'єднані між собою прямокутним об'ємом, де розташована вестибюльна група приміщень: операційна зала, кафе, перукарня, телефонний переговорний пункт. Стіни цегляні, облицьовані керамічною плиткою світлого кольору. В оздобленні фасадів використано спеціальну плитку з зубом, що запобігає її випадінню, розроблену арх. А. Косенком. Перекриття із збірного залізобетону. Під час спорудження фундаментів застосовано оригінальну конструкцію. Опалубка зі збірних залізобетонних плит завтовшки 0,07 м, з'єднаних між собою болтами, залишилась як складовий елемент монолітного залізобетонного фундаменту.
Готель — цінний зразок громадської споруди кін. 1950-х — поч. 1960-х рр.