Побудований за проектом арх. С. Григор’єва. В архітектурному вирішенні будинку знайшов відображення перехідний етап у розвитку радянської архітектури від конст-руктивізму до неокласицизму. Чотириповерховий, цегляний, на підвалі. у плані Г-подібний. Складається з наріжної та двох рядових секцій; на поверсі кожної з них по дві чотирикімнатні квартири. Секції мають парадні й чорні (тепер замінено ліфтами) сходи. Прийнято систему поздовжніх несучих стін; міжповерхові перекриття — по дерев'яних балках; зовнішні стіни покрито теразитовим тиньком. Об'ємно- просторове вирішення будинку симетричне відносно центральної осі зрізаного рогу, закріпленої незначного ви-ступу об’ємом сходової клітки, яка фланкується дугоподібними балконами. У композиції фасадів прочитується планувальне вирішення будинку. Перший поверх трактовано як рустований цоколь. Основними елементами, що формують вуличні фасади, є згруповані у вертикалі балкони, лопатки у між- вікониих простінках. Споруда відзначається стриманістю декоративних деталей, облямувань прорізів, огорож балконів та парапету. Заглиблені у площину стіни картуші й вставки виконано в техніці високого рельєфу. Всі декоративні деталі виділено кольором.
У цьому будинку 1943—60 жив Козицький Пилип Омелянович (1893 - 1960) композитор, педагог, музикознавець, музичний і громадський діяч, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943). Викладав у Київській консерваторії, очолював кафедру історії української музики (з 1945 — професор). 1952-56 — голова правління Спілки композиторів України. Автор кількох опер, симфонічних сюїт, хорових творів, пісень і романсів тощо; музикознавчих праць,у т. ч. «Тарас Шевченко і музична культура» (1952), «Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування» (1972), а також про М. Леонтовича, Б. Лятошинського, К. Сте- ценка та ін. Мешкав у трикімнатній квартирі № 10 на першому поверсі будинку.
1936 – 41 тут проживав Коротченко Дем'ян Сергійович (1894 1969) — державний і партійний діяч УРСР. Голова Ради Народних Комісарів УРСР (лютий 1938 листопад 1939), з листопада 1939 до 1947 секретар ЦК КП(б)У. У роки Великої Вітчизняної війни один із організаторів і керівників партійного підпілля і партизанського руху в Україні. Мешкав у п’ятикімнатній квартирі № 5 на третьому поверсі.
1944 —59 у будинку проживав Ману- їльський Дмитро Захарович (1883-1953) державний і партійний діяч УРСР, акад. АН УРСР (з 1945). 1944-53 — заступник голови Ради Міністрів УРСР і одночасно міністр закордонних справ УРСР (1944--52). Викладав у Ки-ївському університеті на факультеті міжнародних відносин.
1961 на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку з бронзовим барельєфним портретом П. Козицького (ск. О. Ковальов, арх. П. Захарченко), 1964 - меморіальну гранітну дошку з бронзовим барельєфним портретом Д. Мануїльського (ск. М. Вронський, арх. І. Шмульсон), 1973 меморіальну дошку з білого мармуру з барельєфним портретом Д. Коротченка (ск. О. Ковальов) [568].