У 1843 на місці дерев'яного будинку, що згорів, споруджено новий цегляний, двоповерховий. Імовірно, під час проектування було використано один із зразкових проектів (№ 1) з фасадом на сім вікон. 1848 садиба з будинком переходить у власність дружини титулярного радника О. Жендзянівської, яка 1871 продала її Васильківському купцю 2-ї гільдії Ф. Швогер-Литецькому.
1873 за проектом арх. М. Беркутова проведено реконструкцію споруди з метою перетворення її на готель. Обабіч головного будинку було прибудовано два двоповерхові флігелі, на межі подвір'я — господарський корпус. Таким чином, садиба була забудована з усіх чотирьох боків.
Комплекс під назвою «Готель Швогер-Литецького» або «Готель Литецького» проіснував до 1917. Під час 2-ї світової війни споруди пошкоджено. 1950 надбудовано третій поверх.
Будинок триповерховий, на підвалі, цегляний, у плані прямокутний, з коридорним внутрішнім плануванням; ліворуч — проїзд на подвір'я. Композиція головного фасаду симетрична, центральна частина гладенька, наріжні фланковано пілястрами, декорованими «під руст». В цілому декор будинку стриманий. Вікна другого поверху прикрашено сандриками на кронштейнах та сухариками.
Будинок є характерним для забудови вулиць Києва серед. 19 ст. [524 ].