Садибою № 45 з 2-ї пол. 19 ст. і приблизно до 1919 володіла родина Неєзе. В їхній садибі весь цей час зберігався двоповерховий будинок, зведений у 2-й пол. 19 ст. Власники наріжної садиби № 47 навпроти Бессарабського ринку, навпаки, не раз змінювалися. 

У 1840-х рр. на розі вул. Хрещатик і пл. Бессарабської існувала двоповерхова споруда з невеличким готелем, що належала відомому київському арх. В. Беретті, який побудував най-кращі на свій час архітектурні споруди Києва. Він був і автором проекту свого будинку. Є дані про те, що 1845 в цьому готелі мешкав відомий український історик М. Костомаров, а 1846 зупинявся Т. Шевченко.
1874 на місці старого було зведено триповерховий будинок, який одразу ж став одним з акцентів у навколишній забудові кін. 19 – поч. 20 ст. завдяки оригінальним вежоподібним поверхам, що завершували наріжжя будинку й бічні ризаліти. Автором проекту був арх. В. Ніколаєв, який вирішив чолові фасади споруди в стилістиці історизму. В цьому будинку був один з найвідоміших у Києві готелів – «Національ» («Стапіі-Ноіеі-Наїіопаї» не розпізнано), а також містилися численні магазини і ломбард. Ця садиба цікава й тим, що тривалий час майном володів підприємець М. Дегтерьов – один з найвідоміших у Києві благодійників.
Сучасний житловий будинок зведено в ході повоєнної реконструкції Хрещатика за проектом архітекторів А. Добровольського, В. Ладного, О. Линовича, Б. Приймака.
Існувало кілька проектів будинку, виконаних різними авторами. За одним з варіантів фасади мала прикрасити монументальна скульптура (наприклад, «Робітник і колгоспниця»). Споруду було зведено у спрощеному вигляді (без скульптури та пишних фронтонів) тому, що завершення будівництва припало на перехідний період у розвитку вітчизняної архітектури, пов'язаний з усуненням надмірностей в проектуванні та будівництві.
Восьмиповерховий, цегляний, в плані прямокутний. Два перші поверхи пристосовано під магазин та кінотеатр, інші – житлові. Входи до під'їздів розміщено з боку двору. Чолові площини першого і другого виступних поверхів обкладено блоками колотого граніту й завершено терасою-балконом з балюстрадою, верхні поверхи облицьовано світлою керамічною плиткою. Орнаментальні керамічні деталі оздоблення виготовлено серійно за авторським рисунком. Фасади будинку мають тридільне горизонтальне членування. Масивний вінцевий карниз вирішено у вигляді полички, декорованої рельєфним орнаментом, в якому чергуються розетки з акантового листя. Карниз спирається на прямокутні в перетині модульйони, декоровані пояском намиста та капітеллю з овами. Модульйони чергуються з підвісками-шишками. Парапет на даху утворено рядом прямокутних у перетині стовпчиків з простим поруччям. Між шостим і сьомим поверхами розташовано широку карнизну розкріповку, утворену орнаментом з ов, пояском модульйонів та орнаментом з мотивом акантового листя й квітки. Вхід у кінотеатр оформлено у вигляді наріжної лоджії з чотиригранними, перекритими масивною балкою, пілонами. Вікна першого поверху вітринні, вирішені у вигляді великих лучкових прорізів з тристулковим вітражним заповненням. Імпости рам декоровано гірляндами. Руст міжвіконь виконано у вигляді пілястрів з доричними капітелями. Невисокий цоколь і вал під вікнами облицьовано полірованим гранітом.
Фрагмент оздоблення фасаду:

План першого поверху:

Вертикальні членування фасадів визначають смуги балконів та прямокутні у плані еркери, розташовані на четвертому – п'ятому поверхах, об'єми яких спираються на масивні кронштейни, прикрашені акантовим листям і волютами. Низ еркерів декоровано профі-льованими карнизами та гірляндою, простінки між вікнами, міжповерхові простінки – керамічними рельєфними плитками, декорованими рослинними мотивами соняшника, листя аканта й волютоподібних закруток. Еркер увінчано карнизом з мотивом акантового листя та пояском модульйонів. Дах кожного еркера є майданчиком балкона сьомого поверху. Огорожа балкона ажурна, виконана з волютоподібно вигнутих стрижнів.
У деяких під'їздах з боку подвір'я збереглася частина внутрішнього столярного облаштування тамбура: проста профільована лиштва, фільончаста засклена стулка дверей та засклена фрамуга. Плафони в холах під'їздів оздоблено бордюром з мотивом акантового листя та карнизом з мотивом, у центрі плафонів містяться гіпсові розетки – тондо. В під'їздах збереглися також сходи з ажурними Тратами, рисунок яких утворено круглими в перетині стрижнями, прикрашеними в середній частині декоративним елементом з двох пучків листя аканта, розташованих у дзеркальному відображенні один до одного. Верхній кінець стрижня декоровано опуклою деталлю з акантовим листям.
Стіни й стелі торговельних зал колишнього магазину меблів, пізніше – магазину парфумів «Болгарська троянда» (сучасна «Мрія») донедавна прикрашав ліплений гіпсовий декор (розетки, кесоновані плафони, гірлянди квітів тощо), виконаний в класицистичній стилістиці, характерній для архітектури повоєнного періоду.
Будинок – невід'ємний елемент історико-архітектурного середовища вулиці, відіграє роль важливого акценту в її забудові.
63 в квартирі № 10, 1968–83 в квартирі № 62 будинку проживав Тимо- хін Володимир Ілліч (І929–99) – оперний та концертно-камерний співак (лі- рико-драматичний тенор), педагог, на-родний артист УРСР (з 1965), випускник Київської консерваторії (1975), Лауреат Всесоюзного і VI Всесвітнього фестивалів молоді та студентів у Москві (1957, золота і срібна медалі) та Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (1958, друга премія). В 1956–78 – соліст Київського державного академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка. 1978–87 – соліст Укрконцерту. Роботу в театрі й Укрконцерті поєднував з педагогічною діяльністю. З 1976 – викладач, з 1989 – доцент, з 1991 – професор Київської консерваторії.
Володів сильним голосом красивого тембру, повного діапазону, рівним у всіх регістрах. Підготував і виконав цілий ряд провідних партій тенорового репертуару в київському театрі, серед яких: Андрій («Тарас Бульба» М. Лисенка), Всеслав («Аскольдова могила»
О. Верстовського), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Арте- мовського), Лоенгрін (однойменна опера Р. Вагнера), Едгар («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті).
Багато працював над концертною програмою. В репертуарі співака були оперні арії і романси, народні та сучасні пісні. Не раз репрезентував вокальне мистецтво у багатьох рес-публіках СРСР, за кордоном. Багато виступав по радіо і телебаченню.
Тепер житлово-офісний будинок [1906].