1979 у чотирикімнатній квартирі № 42, 1979—98 — у двокімнатній квартирі № 43 на дванадцятому поверсі проживав Ляшенко Іван Федорович (1927—98) — музикознавець, педагог, акад. АН національного прогресу (з 1992; тепер Українська АН) і Академії мистецтв України (з 1996), заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1989).
У роки проживання в цьому будинку викладав у Київській консерваторії (з 1954, 1965—68 — проректор), її ректор (1968—74), професор кафедри історії музики (1974—79), з 1973 — доктор мистецтвознавства. Одночасно завідувач відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського (з 1994 — Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського). 1995—98 — директор Центру музичної україністики Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. Лауреат Всесоюзного музикознавчого конкурсу ім. Б. Асаф'єва (1982). Відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1982).
У цей період опублікував численні дослідження, присвячені українській національній культурі, зокрема «Національні традиції в музиці як історичний процес» (1973), «Композитор та сучасність» (1982), «Національне та інтернаціональне в музиці» (1990), «Націо-нальна культура в сучасній Україні» (1995), «Українська художня культура» (1996, останні дві — у співавт.).
1971—87 у квартирі № 66 проживав Смолич Дмитро Миколайович (1919— 87) — режисер, заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (з 1953) і РРФСР (з 1958), народний артист УРСР (з 1960), БРСР (з 1964) і СРСР (з 1980), головний режисер Челябінського театру опери та балету ім. М. Глінки (1954—58), режисер Одеського (1958— 62), Білоруського і Львівського (1962— 70) театрів опери та балету.
У роки проживання за цією адресою — головний режисер Київського академічного театру опери та балету ім. Т. Шевченка (з 1970), в якому працював режисером в 1941—55. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1971) і Грузинської РСР ім. З. Паліашвілі [1855].