Новий домовласник не вніс істотних змін у малоповерхову забудову. 1911, після смерті О. Терещенка, садибу купила Є. Крушевська. На її замовлення споруджено цей будинок за проектом арх. К. Іваницького. Одразу після спорудження тут розмістили один з кращих магазинів стильних меблів фабрики Щербинського. 1918 будинок значно пошкоджено пожежею. 1925 відбудований комгоспом. Після Великої Вітчизняної війни на першому поверсі розміщено переговорний пункт.
Шестиповерховий з підвалом, мурований, у плані являє каре. Чотирисекційний. Перекриття пласкі. Дах чолової секції двосхилий.
Оформлений у стилі неокласицизм з елементами стилю модерн. Композиція чолового фасаду симетрична відносно центральної осі, яку підкреслено циліндричним еркером на рівні третього- шостого поверхів, бічні осі акцентовано розкріповками та збільшеними розмірами віконних прорізів. Декор фасаду змодельований в цеглі та ліплений, в орнаменті використано модернізовані класичні мотиви — гірлянди, лаврові вінки тощо. Центральний еркер, який у плані має форму сегмента, фланковано розкріпованими під руст лопатками. На кожному його поверсі розташовано по три прямокутні вікна, простінки між якими оформлено доричними пілястрами на високих базах. Під вікнами четвертого поверху на осях пілястр вміщено гліфи, над вікнами п'ятого поверху — групу «стрічок» та симетричну рельєфну композицію із закрутків аканта й квітів. Над вікнами шостого поверху — вінок з троянд та дві великі гірлянди-фестони зі спущеними обабіч вікон кінцями. Увінчує будинок масивний профільований карниз великого виносу. Під карнизом — орнамент з іоників, ряд модульйонів та тонкі гурти. На центральній осі розташовано прямокутний отвір проїзду у двір. В проїзді зберігся портал входу, фланкованого масивними приставними колонами з іонічними капітелями, від яких на колони опущено невеликі гірлянди. Під прямокутним сандриком над отвором розташовано десюдепорт з великою рельєфною гірляндою-фес- тоном з квітів та листя. Збереглися ажурні металеві огорожі балконів, рисунок яких утворений чергуванням вертикального стрижня з флероном на кінці й овалу. Стрижень та розташовані обабіч нього овали у верхній та нижній частинах поєднані перетинками. Орнамент розміщений між бордюрами. Нижній бордюр включає орнамент з кіл, верхній — з мотивом «хвиля, що набігає». Оздоблення фасадів першого поверху змінено, за винятком пласких пілястр із полірованого граніту заввишки у два поверхи.
Дворові фасади розчленовано ризалітами сходових кліток. На рівні першого—другого поверхів стіни оформлено дощаним рустом. Віконні прорізи кількох типів: прямокутні широкі з три- дільним заповненням, звичайні прямокутні, квадратні, на сходових клітках — півциркульні та кругле. Спрощений геометризований декор змодельовано в цеглі.
В інтер’єрі частково збереглося первісне оздоблення: металеві огорожі ліфтових шахт і сходів, мармурові східці, ліплені плафони, двері й віконні заповнення, вимощена плиткою підлога.
Споруда — характерний зразок багатоквартирного прибуткового будинку поч. 20 ст., одна з найкращих в стилі пізньій класицистичний модерн.
У квартирі № 10 на шостому поверсі будинку приблизно з 1915 до кін. 1910- х рр. жив арх. К. Іваницький. Тепер — житлово-офісний будинок з торговельними закладами на першому поверсі і відділом міжміського телефонного зв'язку [1838].