Складається з головного будинку (№ 51-а) на червоній лінії забудови вулиці та двох флігелів (№ 51-б і 51-в), розташованих паралельно трасі вулиці. Історія садиби відома з 1871, коли вона належала священику Києво-Софійського кафедрального собору Ф. Зданевичу. Первісну забудову складав невеликий дерев'яний будинок посередині ділянки. 1899 садиба належала графу Колонно-Чосновському, 1901 власницею садиби значилася Г. Міхельсон. Забудову садиби здійснено, найімовірніше, на поч. 20 ст. Зважаючи на коридорне планування, будинок № 51-а призначався для закладу, або установи. В 1910-х рр. і до націоналізації садиба належала Товариству домовласників з чотирьох осіб: О. Дра- гунова, Я. Куманова, В. і М. Олександровичів.
Головний будинок (№ 51-а). На червоній лінії забудови вулиці. Чотириповерховий на високому цокольному поверсі, мурований, пофар-бований, у плані Г-подібний. Планування коридорного типу з двобічним та од-нобічним розташуванням приміщень. Сходові клітки розміщено в основному об'ємі — з тилу на центральній осі плану та у дворовій прибудові (глаголі) — з тильного боку. Перекриття пласкі дерев'яні, сходові майданчики — на цегляних склепінцях по металевих рейках. Дах двосхилий, покрівля бляшана. Чоловий фасад оздоблено в цегляному стилі з використанням елементів стилів модерн та ренесанс. Схема побудови симетрична відносно центральної осі, яку підкреслено розкріповкою, монументальним порталом, еркером на рівні третього поверху з широким триділь- ним арковим вікном, фігурним вінцевим аттиком з півциркульним прорізом. Півціркульну нішу порталу оформлено широким архівольтом, дугоподібним профільованим сандриком і бічними здвоєними колонками на масивних тумбах. У ніші вміщено кругле вікно у широкій пласкій лиштві, яку поєднано з рельєфним замковим каменем над прямокутним отвором входу. Над еркером влаштовано балкон. Симетрію підтримують завершені прямокутними аттиками бічні двоосьові розкріповки з вертикальними рядами балконів, порушує різновисокий цоколь та прямокутний отвір проїзду з правого боку. Вертикальні членування допов-нюють лопатки обабіч розкріповок і у простінках метрично розташованих вікон. Модернізований декор лопаток двох верхніх поверхів урізноманітнює оформлення чолового фасаду. Фасад членують профільований уступ цоколю, профільовані карнизи над першим та другим поверхами, останній підкреслено ритмом сухариків. Стіну завершує профільований карниз з орнаментальним поясом на кронштейнах. Віконні прорізи — з рельєфними клинчастими перемичками, на двох нижніх поверхах прямокутні, на верхніх — лучкові, прикрашені замковими каменями. Простінки вікон першого поверху рустовано.
Оформлення дворового фасаду основного об'єму спрощене, у загальних рисах наслідує оформлення чолового. Будинок репрезентує тип нежитлової прибуткової споруди поч. 20 ст.
Ф л і г е л ь (№ 51-б). На другій лінії забудови ділянки, паралельно червоній лінії вулиці.
П'ятиповерховий, мурований, пофарбований, у плані П-подібний, разом з прилеглим корпусом № 51-в утворює каре, формує периметральну забудову другого двору садиби. Планування коридорного типу з двобічним розта-шуванням приміщень. Перекриття пласкі. Дах основного об'єму двосхилий по дерев'яних кроквах, покрівля бляшана.
Композиція зверненого у бік вулиці фасаду симетрична. Дві середні віконні осі та по одній бічній фланковано пласкими лопатками. Центральний прямокутний отвір проїзду та бічні отвори входів підкреслюють симетрію побудови. Фасад членовано міжповерховими карнизами, які розкріповуються на лопатках над першим, другим та третім поверхами, на верхніх — підкресленими орнаментом із сухариків. Підвіконні карнизи на кронштейнах оздоблено аналогічно. Фасад завершує профільований карниз. Прямокутні віконні прорізи четвертого і п'ятого поверхів увінчано замковими каменями. Вертикальні членування доповнюють два ряди балконів. Архітектурні деталі виділено білим кольором.
Тильний фасад, який обмежує з півночі простір внутрішнього двору, вирішено за принципом центрально-осьової симетрії. Центральну вісь виявлено широким прямокутним отвором проїзду та широкими тридільними вікнами верхніх поверхів. Пластичну виразність обумовлюють циліндричні поверхні кутових стін каре на переході до бічних крил споруди.
Ф л і г е л ь (№ 51-в). На третій лінії забудови ділянки.
П'ятиповерховий з мансардним поверхом, мурований пофарбований, у плані П-подібний.
Композиція чолового (північного) фасаду симетрична відносно центральної осі, яку виділено розкріповкою та підкреслено високими вікнами сходової клітки й оформленням вхідного отвору. Фасад членують міжповерхові карнизи, підкреслені низками сухариків. Аналогічно оформлено уступчастий вінцевий карниз. Віконні прорізи з ледь виявленими лучковими клинчастими перемичками на четвертому й п'ятому поверхах прикрашено замковими каменями та підкреслено підвіконними «рушниками». Однаково оформлені бічні фасади нерівно розділено ризалітами сходових кліток з бічними вхідними отворами. Вертикальні членування наслідують членування чолового фасаду.
1906—14 в садибі розміщувалися Вищі жіночі курси (ВЖК), засновані 1878. Існували до 1888. Знову були відкриті 1906. З початку свого заснування курси не мали власного приміщення, тому розташовувалися в різних приватних будинках. Вищу освіту, яка з 1911 прирівнювалася до університетської, давали жінкам, готуючи їх переважно до педагогічної діяльності. Викладання проводилося за програмами Університету св. Володимира. Викладачами теж були головним чином професори університету та Київської духовної академії. Університетські навчальні плани слугували зразками й при розробці планів занять.