Зведений як прибутковий, у стилі модерн. Чотириповерховий, цегляний, у плані прямокутний, односекційний. Головний фасад, орієнтований на вул. М. Грушевського, вирішено асиметрично. Досягнуто це влаштуванням входу в ризаліті, що фланкує правий ріг будинку, над яким міститься лоджія, перекрита дугоподібною перемичкою, декорованою модернізованим рослинним ор-наментом. Асиметричність вирішення фасаду підкреслено також розміщенням у лівій наріжній частині проїзду на подвір'я, над яким на другому і четвертому поверхах містяться трапецієподібні у плані балкони. Фасад оздоблено декоративними вставками з характерним для модерну рослинним орнаментом. Первісні інтер'єри не збереглися. Відзначається містобудівною та історико-архітектурною цінністю.
1983—92 в квартирі № 4 на другому поверсі проживав Майборода Георгій Іларіонович (1913—92) - композитор і педагог, народний артист СРСР (з 1960). Автор кількох опер: «Милана» (1957), «Арсенал» (1960), «Тарас Шевченко» (1964), «Ярослав Мудрий» (1973); чотирьох симфоній (1938, 1953, 1978, 1986); сюїт, поем, «Радісної увер-тюри» (1985), хорів, романсів, збірки обробок народних пісень «Із живих джерел» (1990) тощо.
1995 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з горельєфним портретом Г. Майбороди (ск. О. Скобликов) [442].