Наступне будівництво велось у 1934–36 за проектом цивільного інж.-арх. В. Осьмака та арх. В. Беспалого. Споруди, які оточують спортивне поле, реконструювалися та модернізувались у 1956–66 та 1977–80.
Належить до типологічної групи спортарен із замкненими трибунами, стандартним футбольним полем та біговою доріжкою трицентрової форми з прямими вставками. Для влаштування трибун використано природні схили на більшій частині периметра, окрім західного боку, де було споруджено початково дерев'яні несучі конструкції для трибун, з боку поля – великий навіс. Загальна місткість трибун – 23 тис. глядачів. Під західними трибунами – зимовий плавальний басейн. На верхньому рівні за трибунами прокладено алею, що дає можливість обходити спортарену майже по всьому периметру.
Головне спортивне поле – найважливіша частина комплексу, пам'ятка містобудівного мистецтва та унікальний зразок вирішення проблеми поєднання архітектури та природного ландшафту [1686].