Збудована у неоренесансних формах (архітектори  О. Кривошеєв і 3. Клаве). План бу­динку бібліотеки було розроблено міським арх. О. Кривошеєвим, фасад проектувався на конкурсній основі. Першу премію на конкурсі одержав цивільний інж. М. Шехонін, однак замовник — Київська міська управа вибрала для реалізації найдешевший з премійованих проектів, автором якого був 3. Клаве. Дво-, триповерховий, з цокольним по­верхом, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний. Перекриття плоскі. Дах похилий. Складається з двох об'ємів. У вищому, зверненому торцем до вули­ці, міститься вхідна частина, над нею — велика двосвітна читальна зала. У по­ниженому блоці — мала зала і група бібліотечних приміщень: адміністра­тивне, бібколектор, каталоги, книго­сховище тощо. Книгосховище на 150 тис. томів ізольовано від решти приміщень, збудовано з вогнетривких матеріалів. Зв'язок двох об'ємів споруди здійсню­ється по осі: вестибуль — головні схо­ди. Великий зенітний ліхтар над голов­ними сходами підкреслює її динамічну асиметрію. Фасад домінуючого об'єму на рівні читальної зали членується тридільними іонічними колонами, між якими розміщено двоярусні вікна з напівциркульними перемичками. До го­ловного входу ведуть широкі гранітні сходи. Балкон над входом підтримують масивні ліпні кронштейни. Простіше вирішено фасад малого об'єму будин­ку. Розмір віконних прорізів, що про­порційно збільшуються від цокольного до верхнього поверху, підкреслюється зменшенням догори членування русту. Невеликим ризалітом виділено службові сходи з циркульним вітра­жем. Під вікнами другого поверху рельєфом намічена балюстрада. Карниз і аттик з подібною балюстрадою увін­чує весь об'єм. У читальній залі бібліо­теки спочатку була скульптура Олек­сандра II на повний зріст — бронзова відливка з оригіналу ск. М. Антокольського, подарована бібліотеці 1910 меценатом, бароном В. Гінцбургом (тепер міститься у дворі Музею росій­ського мистецтва). Нове оформлення інтер’єрів виконано 1936 (арх. Киселевич): у великій читальній залі розібра­но частину антресолей, розташованих по периметру стін, встановлено нове бібліотечне устаткування і освітлю­вальні прилади, інтер'єри оформлено ліпленням. 1943 будинок і книжкові фонди згоріли. 1954 споруду відбудо­вано (арх. В. Шевченко): у великій залі знято залишки антресолей і кесоновану стелю, замість панно «Розвиток науки в СРСР» на головних сходах встановле­но скульптуру В. Леніна (знято 1992). Будинок бібліотеки має довершене планування і об'ємно-просторове вирі­шення, стриманий, виразний абрис, який вдало вписується в мальовничий ландшафт парку.

Публічна бібліотека заснована в берез­ні 1866 і містилася спочатку в примі­щенні Дворянського зібрання, з 1891 в будинку Міської думи. До фонду бібліотеки увійшли цінні книжкові зібрання М. Юзефовича (13 887 томів, в т. ч. окремий розділ по Києву та Київ­щині), І. Лучицького (історія), П. Ту­луба (понад 4 тис. томів — транспорт і право), батька і сина В. та О. Бе­ретті (архітектура та мистецтво). 1917 книжковий фонд бібліотеки становив 56 380 томів. 1914 було 94 282 відвіду­вання.

Після 1917 бібліотеку реорганізовано в міську Центральну робітничу бібліо­теку, якій 1923 присвоєно ім'я РКП(б), з 1934 — в Державну обласну біблі­отеку ім. ВКП(б). Багато бібліотек країни допомагали відновлювати фон­ди після війни, в т. ч. Державний книжковий фонд надав бібліотеці по­над 50 тис. одиниць. У 1957 бібліотеці надано статус республіканського зна­чення (Республіканська бібліотека ім. КПРС), з 1990 — Парламентська бібліо­тека України, з 1994 - Національна парламентська бібліотека України. Її фонд становить бл. З млн. оди­ниць. Існує філіал бібліотеки (Боричів узвіз, 2) [446].