Основні події розгорнулися на Печерську, де розташовувався завод «Арсенал» — головна фортеця більшовицьких сил — та дислокувалися 3-й авіапарк, запасні телеграфний і понтонний батальйони, які були ударною силою під час повстання, підготовленого більшовицьким Військово-революційним комітетом (містився у Маріїнському палаці, після арешту його членів у ніч на 29 жовтня утворено новий ВРК у казармах 1-го авіапарку на вул. Цитадельній, 3).
Після напружених боїв 29—31 жовтня вони розгромили сили штабу КВО, який капітулював у ніч на 1 листопада. Влада в місті перейшла до Української Центральної Ради, війська якої роззброїли повсталих.
1927 на братській могилі загиблих під час жовтневих подій 1917 у Києві встановлено надгробок (арх. В. Онащенко), зруйнований 1942 під час нацистської окупації міста. 6 листопада 1949 було відкрито відновлений пам'ятник (арх. З. Чечик). Цоколь розміром 9,85 х 9,5 м, пам'ятник заввишки 2,5 м.
Первісний надгробок виконано за конкурсним проектом. Умови конкурсів на створення проектів пам'ятників борцям і жертвам революції 1905—07 і жовтневого перевороту 1917, що проходили в країні протягом 1919—22 за т. зв. ленінським планом монументальної пропаганди, передбачали втілення революційних іде й в архітектурних, скульптурних або синтезованих формах, які б відповідали духові часу. В Києві такий конкурс було оголошено в липні 1919. Місцем спорудження пам'ятника мав стати Аносівський парк (тепер парк Вічної Слави), який планувалося перетворити на революційний цвинтар. Пам'ятник вирішувався в архітектурних формах, образно-композиційні особливості його диктувалися ідеєю утопічного комуністичного міста Томмазо Кампанелли. Важливу роль в архітектурному просторі такого міста відігравало агітаційне мистецтво, що відроджувало античні принципи. Тому класичні архітектурні форми обелісків, колон, урн, тріумфальних арок встановлювалися в тимчасових спорудах, особливо до великих пролетарських свят.
Братська могила має традиційну з часів античності надгробкову урну, в якій і римляни, і давні слов'яни тримали прах предків. Урну, покриту траурним прапором, висічено із суцільного блока червоного граніту і встановлено на чотирикутний кубоподібний постамент з чорного шліфованого лабрадориту на низькому ступінчастому гранітному цоколі. На чоловому боці постаменту — меморіальна таблиця з написом-при- святою, на причілках — відлиті з бронзи вінки слави. За композиційно-стилістичними рисами пам'ятник суголосний традиції античної вівтарної архітектури, синтезованої з формами колумбарію, де урна була притаманна, головним чином, місцям поховання збіднілих римських громадян [769].