Замикає периметр наріжної ділянки кварталу на перетині з Кріпосним пров. Одна з небагатьох великих споруд періоду 1-ї світової війни, що зводилися військовим міністерст-вом у зв'язку з перетворенням Києва на головний тиловий центр Південно-Західного фронту. Призначався для льотної школи прапорщиків. Автори проекту — архітектори В. Кричевський, В. Пєщанський. Будівництво закінчено 1931 під керівництвом арх. Й. Каракіса для Будинку Червоної Армії й Флоту (раніше містився на вул. Прорізній, 17).
Триповерховий, цегляний, у стилі неоампір. Порівняно з первісним проектом архітектура будинку зазнала змін: замість фігурних вінцевих парапетів з'явилися високі аттикові стіни з вікнами з напівкруглими завершеннями. Головний вхід із східного фасаду переміщено на ріг та оформлено доричними колонами. Перемички вікон першого поверху прикрашено скульптурними маскаронами, які зображують червоноармійців у будьонівках. Особливо помітною зміною в композиційному задумі є відсутність великої бані, яка фіксувала перетин вулиць. Асиметричний за структурою будинок складається з двох різновеликих прямокутних корпусів, об'єднаних напівкруглим у плані наріжним об'ємом, який містить вхідний вестибуль і лекційні зали на рівнях другого і третього поверхів. Другий, парадно оформлений вхід розміщено у торцевій частині корпусу з боку Кріпосного пров. На рівні верхніх поверхів у крила вписано двосвітні зали для глядачів: велика — на 1015 місць з боку вул. М. Грушевського і мала — на 450 місць з боку Кріпосного пров. Приміщення клубної та адміністративної частин згруповано обабіч коридору. Архітектуру пофарбованих у два кольори фасадів (білі деталі на блакитному тлі) вирізняє ордерна побудова: перший рустований поверх на високому цокольному ярусі має вигляд своєрідного подіуму для розміщення у простінках верхніх поверхів пілястрів і напівколон іонічного ордера. Однорідний ритмічний крок поодиноких прямокутних прорізів зорово зупиняють площини розкріповок з потрійними вікнами, які фланкують наріжний об'єм, вхід з боку Кріпосного пров. та південний ріг фасаду з боку вул. М. Грушевського. Помітне по-жвавлення в архітектуру вносять напівколони й аркові вікна, що відповідають місцям розташування залів для глядачів у структурі будинку.
1967 в будинку було засновано Музей історії військ Київського Червонопрапорного військового округу. Тепер — Центр культури, просвіти й дозвілля Збройних сил України [435].