Чотири двофігурні бронзові композиції уособлюють алегорію праці робітників, селян, творчої та наукової інтелігенції. Композиція скульптур ґрунтується на спільному принципі: один із зображених спокійно сидить, тримаючи перед собою символічні професіональні атрибути, інший, вирішений у динамічному русі, стоїть трохи позаду. Скульптури встановлені на кубічних постаментах з чорного полірованого граніту, котрим також оформлено фасад. У такий спосіб підкреслюється зв’язок з архітектурою споруди. Перша група зображує лікаря в медичному халаті, за ним – на повний зріст вчений-гуманітарій з піднятою у виразному жесті лівою рукою. Друга група представляє сталеварів у робочому одязі, які тримають у руках знаряддя праці. Третя композиція трудівників села – це жінка в українській сорочці з широкими рукавами та довгій спідниці, яка сидить, тримаючи на колінах жмуток стиглого колосся та велику квітку соняшника, молодий селянин з накинутою на плечі робочою курткою. Четверта група присвячена діячам мистецтва. її складають фігури чоловіка в античній тозі та жінки у довгій туніці, що спадає строгими ритмічними складками. Вона сидить у тричвертєвому повороті, тримаючи в руках ліру. Алегоричність сюжетних мотивів композицій поєднується з певною ритмікою побудови всього циклу, надаючи йому декоративних рис.
Скульптурні композиції репрезентують типові риси української радянської скульптури 2-ї пол. 1970 – 1-ї пол. 1980-х рр., коли основою художнього образу виступало задане ідеологічне підґрунтя, обумовлюючи ідеалізовану типізованість, удавану риторичність, описовість вирішення.