У ряді суцільної забудови вулиці. Прибутковий будинок будівельного підрядчика А.Гінзбурга. Проект складено 1900 арх. Г. Шлейфером, нагляд за будівництвом здійснював також арх. Е. Брадтман. Займав частину садиби А.Гінзбурга, що виходила на вул. Інститутську, № 16- 18. Будинок мав шість поверхів (знадвору - сьомий, мансардний). Два нижні займав відомий у Києві меблевий магазин «Я. та Й. Кон», на третьому - четвертому поверхах було по дві семикімнатні та одна трикімнатна квартири, на п'ятому - шостому - чотири-, п’ятикімнатні квартири. Оснащений усіма видами інженерного обладнання. У вересні 1941 будинок спалено дощенту. Відновлено 1950 із зменшенням об'єму. Реставраційні роботи на фасаді виконано у 1986 - 87.

Шестиповерховий, на підвалі, цегляний, із тинькованим вуличним фасадом, первісно в плані П-подібний, з центрально розміщеними парадними сходами та двома сходами чорних ходів у крилах, завершених декоративними вежками. З проміжного майданчика між третім і четвертим поверхами парадні сходи мали вихід на спеціальний місток, що вів на верхню терасу садиби на вул. Інститутській, № 16—18. Під час відбудови розібрано крила й місток, будинок став у плані прямокутним; переплановано інтер'єри, замінено сходи, огорожу, лишився (з утратами) тільки пишно оздоблений вуличний фасад. Його декор характерний для періоду пізнього еклектизму, відзначається репрезентативністю і деяким перевантаженням за рахунок посиленої пластики, в основі якої — стилізація ренесансно-барокових форм. П’ятидільна композиція фасаду утворена чотирма розкріповками, акцентованими тричвертєвими колонами великого корінфського ордера по четвертому і п'ятому поверхах і трьома гранчастими, купольної форми вежами зі складним декоративним завершенням (втрачені під час пожежі). Торговельні приміщення двох нижніх поверхів виявлено на фасаді великомірними заскленими прорізами вітрин (перебудовані після пожежі). Парадний вхід і проїзд на подвір'я по центру фасаду оздоблено масивними порталами з архівольтами, фланкованими в імпостах великими грифонами. У простінку між останніми вміщено ліпний картуш із схрещеними молотом і кувалдою під п'ятикутною зіркою, в облямуванні колосся, понизу — рельєфні літери «МУП СССР» (Міністерство вугільної промисловості, яке відбудовувало будинок наприкінці 1940-х рр.). Ця ж емблема розміщена у верхній частині дворового фасаду та в спрощеному варіанті — між порталами.

Цоколь облицьовано полірованим лабрадоритом. Горизонтальні членування окреслено міжповерховими профілями, карнизом великого виносу над п'ятим поверхом, бічними аттиками: круглими вікнами в облямуванні грифонів. На краю даху зберігся кований парапет між тумбами. У центрі вінцевого парапету залишилася також люкарна зі скульптурами Гермеса та Геї що сидять обабіч. У простінках верхнього поверху, в розкріповках також вміщено алегоричні скульптури на повний зріст: Деметри, Гермеса, Афіни. Збереглося ліпне оздоблення вестибюля і склепінчастої арки проїзду на подвір'я, ковані металеві художньої роботи кронштейни для ліхтарів між вітринами. Ліпний високопрофільний орнамент, переважно рослинний, кругла скульптура та безліч окремих архітектурних деталей (консолі, капітелі тощо) відзначаються художньою оригінальністю і майстерністю моделювання. Як своєрідна реклама будівельної контори Л. Гінзбурга, вирізняючись багатством і виразністю фасаду, будинок увійшов до складу визначних архітектурних пам'яток міста поч. 20 ст. Встановлені у 1990-х рр. ковані стулки брами, виконані в дусі ретро, не тільки не відповідають загальному монументальному стилю споруди, а й містять хибну дату «1904».

1905 - 1912 у будинку проживав Зілов Петро Олексійович (1850 - 1921) — фізик. Одержав освіту у Московському, Гейдельберзькому та Берлінському університетах. З 1877 викладав у Москві та Варшаві, був ректором Варшавського університету. Зробив значний внесок у розвиток експериментальної фізики, проводив досліди та виміри на підтвердження теоретичних співвідношень фізичних величин, зокрема, теорії Максвелла. Першим (1877) виміряв діелектричну проникність деяких рідких діелектриків. 1905 - 1912 обіймав посаду попечителя Київського навчального округу, при цьому виступав активним провідником урядового курсу (т. зв. столипінської реакції).

Після 1917 тут містилися Товариство колишніх політкаторжан і клуб «Мистецький льох».

Майже сорок років (з 1950-х рр.) на першому поверсі розміщувався популярний у Києві магазин «Подарунки», нині — магазин французьких парфумів [413].