У ряді суцільної забудови. Споруджений за участю архітекторів В. Городецького та М. Клуга. Ділянка мала складну в плані конфігурацію, поширювалася вглиб кварталу, сягаючи Ольгинської та Інститутської вулиць, і була щільно забудована переважно виробничими спорудами. В будинку на розі вулиць Інститутської та Ольгинської жив сам власник фірми.

Стіни корпусу меблевої фірми цегляні, перекриття й внутрішні металеві сходи спиралися на багатоповерхові металеві конструкції. Ліворуч по фасаду був еркер. У період між громадянською і 2-ю світовою війнами в будинку містилися різні заклади й підприємства, зокрема, Київська 8-а взуттєва фабрика.

У вересні 1941 будинок згорів. Металеві конструкції зазнали таких руйнувань і пошкоджень, що відновленню не підлягали. Під час відбудови, здійсненої наприкінці 1940-х рр., збережено тільки головний фасад (зі зменшенням виносу еркера і втратою в ньому бічних вікон), периметр зовнішніх стін та поверхи флігельного будинку. Решту споруд розібрано на цеглу.

Будинок чотириповерховий, цегляний, тинькований, у плані близький до квадрата зі стороною 32 м. Після відбудови центром композиції об'ємно-просторової структури стало внутрішнє світлове подвір'я, на зразок ренесансних, але перекрите скляним світловим ліхтарем на металевому каркасі. Службові приміщення згруповано по периметру зовнішніх стін з виходами на внутрішню чотириярусну відкриту галерею. Колони й перекриття залізобетонні. Фасад виконано в неоренесансних формах з укрупненими деталями. Простінки між великими вікнами першого й другого поверхів оздоблено рустованими лопатками, третього і четвертого — тричвертєвими канелюрованими колонами корінфського ордера на п'єдесталах, що спираються на кронштейни. У капітелях вміщено ліпні голови бога Меркурія. «Жезли Меркурія» прикрашають замки над вікнами четвертого поверху; в тимпані фронтону, що увінчує центральну частину фасаду, містяться скульптурні зображення, зокрема, й Меркурія. На фронтоні вміщено дату «1884», що засвідчує час заснування меблевої фірми Й. Кімаєра. Ліворуч по фасаду — брама проїзду на внутрішнє подвір'я; збереглися залишки її первісного металевого оздоблення. Праворуч по фасаду — вхід до проміжного вестибюля станції метро «Хрещатик».

Пам'ятка є цікавим зразком торговельно-промислової споруди, розташованої серед житлової забудови з суто комерційною метою: надати можливість придбання меблів мешканцям щойно споруджених будинків, переважно на території колишньої садиби Ф. Мерінга. Значна частина меблів і столярних виробів фірми Й. Кімаєра і досі служить за призначенням, зокрема, в будинку Національного банку України, спорудженому 1902—05. Тепер тут міститься Міністерство юстиції України [417].