Зведений за проектом техніка-будівельника А. Трахтенберга у стилі модерн.
П'ятиповерховий, з підвалом, цегляний, у плані П-подібний, з двома прибудовами до тильного фасаду. Основний об'єм виходить на червону лінію забудови вулиці. Декоративне оформлення фасаду виявилося в оригінальному силуеті завершень, притаманному стильовій манері модерну, в ліпних деталях, рисунку віконних рам і металевих огорож. Найпомітніший в декорі т. зв. кадуцей — жезл бога Меркурія, що повторюється п'ять разів між третім і четвертим поверхами. Цей елемент є традиційним символом торгівлі. Будинок двосекційний. Південна секція призначалася для житла (по дві чотирикімнатні квартири на кожному поверсі). У північній секції містилося приватне жіноче комерційне училище Л. Володкевич. Тут на кожному поверсі було по дві класних кімнати, з'єднаних із рекреаційним приміщенням. На четвертому поверсі розташовувалась актова зала. На першому поверсі головного об'єму — крамниці. Розмежування будинку на житлову й навчальну секції збереглося і в радянський період, причому інтер'єри неодноразово переплановувалися. Будинок є оригінальним прикладом багатофункціональної прибуткової споруди.
В училищі викладав Александровський Григорій Володимирович (1873— 1936) — літературознавець, громадський діяч. Одночасно професор Вищих жіночих курсів, пізніше — Музично-драматичної школи ім. М. Лисенка, Київського університету; співзасновник (1903, разом з братом) газети «Киевские отклики»; у добу визвольних змагань працював у Міністерстві народної освіти, співробітник періодичних видань — «Рада», «Нова Рада», «Вільна українська школа» тощо.
З 1980-х рр. тут діяв науково-дослідний інститут «Марс».
Тепер проводяться ремонтно-реставраційні роботи [425].