У ряді щільної периметральної забудови бульварної частини вулиці; вузька ділянка у глибині кварталу відгороджена від сусідніх садиб огорожею. Складається з чолового прибуткового будинку і двох житлових флігелів, які містяться за ним паралельно вулиці, створюючи прохідні подвір’я. Всі будинки в садибі споруджено одночасно, на замовлення Ф. Зенченка, ймовірно, за проектом київського арх. Ф. Олтаржевського.

Фасадний будинок (№ 20). П'ятиповерховий, з підвалом, цегляний, з простим великофактурним тинькуванням. У плані — уніфікована Т-подібна секція з чотирма квартирами на поверсі та центрально-осьовим розміщенням парадної й чорної сходових кліток. Сучасне внутрішньоквартирне планування коридорного типу. Головний фасад виконаний у формах модерну, симетричний, п'ятидільний, з центральним плоским прямокутним ризалітом і бічними розкріповками, завершеними невисокими щипцями плавних абрисів. У частинах, що западають,— балкони з ажурними металевими ґратами. Лаконічні, виразні форми фасаду (плоскі вигнуті лиштви різних за формою вікон, контрастна фактура тинькування, однотипні кобальтові керамічні вставки) доповнено орнаментальними рельєфами. Ними оздоблено міжвіконні фризи з мотивом кола на третьому поверсі, підвіконні фільонки бічних вікон верхніх поверхів, консолі головного входу.

Флігель (№ 20-б). Чотириповерховий, цегляний, прямокутний у плані, симетричний за композицією, з проїздом у центрі. Архітектуру фасаду вирішено у цегляному стилі із застосуванням рустування (на нижньому поверсі), міжвіконних лопаток, мотиву зубців і двох прямокутних аттиків над карнизом.

Флігель (№ 20-в). Чотириповерховий (два поверхи надбудовано 1951), цегляний, прямокутний у плані, асиметричний за композицією, з ризалітом на три вікна та балконом на лівому фланзі обабіч входу. Майже позбавлений декору фасад на нижньому поверсі оброблено під руст. Над входом — піддашок, що спирається на пологу арку, яка підтримується з одного боку колоною стилізованого ордера.

Флігель (№ 20-г). Одноповерхова, цегляна споруда господарського призначення, Г-подібна у плані, із заокругленим наріжжям.

Садиба — характерний зразок містобудування поч. 20 ст.

У 1910-х рр. тут проживав Войтоловський Лев Наумович (1876 — після 1937) — лікар, літературний критик, журналіст, громадсько-політичний діяч. Учасник соціал-демократичного руху в Києві. Після 1905 працював у періодичних виданнях, головним чином, у газеті «Киевская мысль», а також публікувався у журналах «Друг народа», «Современный мир»; з 1914 — лікар у діючій армії. 1925 опублікував книгу спогадів «Слідами війни» (похідні записки 1914—17), у 1926— 28 — «Історію російської літератури» (у 2-х тт.).

У 1910-х рр. тут мешкав Спекторський Євген Васильович — учений в галузі права, професор, у квітні 1918 — грудні 1919 (з перервами) — ректор Київського університету; одночасно викладав на Вищих жіночих курсах; з 1915 - голова Наукового філософського товариства у Києві. Емігрував [432].