На червоній лінії забудови вулиці. Споруджений за проектом арх. О.  Кобелєва у садибі Г. Де-Метца. Чотириповерховий, з підвалом, у плані П-подібний, з проїздом на подвір'я. Оформлений у цегляному стилі з використанням елементів неоготики. Планування секційне, з двома квартирами на поверсі та коридорно-анфіладним розташуванням приміщень. Вхідний вестибюль із парадними сходами міститься по осі будівлі, двоє чорних сходів винесено в бічні крила на дворовому фасаді.

Симетричну композицію головного фасаду підкреслює центральний ризаліт ледь помітного виступу, увінчаний аттиком зі щипцем. Гладенькі стіни фасаду урізноманітнено двома рядами балконів із металевими гратами геометричного рисунка. Фрамуги віконних заповнень другого - четвертого поверхів мають дрібні шибки із залишками кольорового скла. Архітектурний декор модельований у цеглі з пізнішим пофарбуванням. Первісним проектом передбачено вежу, що акцентувала лівий фланг будівлі (не збереглася). Інтер'єри стримані. Збереглося оформлення парадного входу: біло-мармурові сходи та поруччя красивого рисунка.

З 1912 у квартирі № 5 будинку проживав власник садиби Де-Метц Георгій Георгійович (1861 - 1947) - фізик, педагог. Завідувач кафедри фізики, декан фізико-математичного факультету Київського університету (у жовтні - листопаді 1917 виконував обов'язки ректора), голова Київського відділення Російського технічного товариства. Викладав також у багатьох інших навчальних закладах Києва.

У цьому будинку з 1930-х рр. до 1951 у квартирі № 4 на другому поверсі проживав Грунський Микола Кузьмич (1872 - 1951) — мовознавець, заслужений діяч науки УРСР (з 1941). З 1915 — професор Київського університету, 1917 – 1920 - співробітник ВУАН, пізніше — Інституту мовознавства ім. О.           Потебні АН УРСР. Наукові праці присвячено проблемам славістики, українській та російській мовам, літературознавству, педагогіці; досліджував «Слово о полку Ігоревім»