На червоній лінії забудови, на розі вулиць О. Гончара і М. Коцюбинського. Зведено на місці засипаного Святославського яру для Вищих жіночих курсів, які займали це приміщення до 1920. Ділянку під їхнє спорудження відведено 1910 за постановою Міської думи. Автор проекту арх. О. Кобелєв.

Чотириповерховий, цегляний, у плані Г-подібний, з ризалітами. Головний фасад звернений до скверу на вул. М. Коцюбинського. Використовуючи традиції російської класичної школи, архітектор вирішив об'ємно-планувальну структуру будівлі простими монументальними засобами. Композиція головного фасаду осьова. Головну вісь зі входом підкреслено доричним портиком і слабковираженим у плані ризалітом із тричвертєвими колонами іонічного ордера і трикутним фронтоном.

Завершує центральну частину потужний четверик із напівсферичною банею. Бічні крила споруди оформлено заокругленими ризалітами, увінчаними аттиковими парапетами. Архітектурний декор фасадів цегляний і ліпний, з класичними барельєфами. Первісне коридорне планування з великими залами-аудиторіями та оздоблення інтер'єрів у цілому збереглися.

Вищі жіночі курси у Києві засновано 1877 з ініціативи професорів університету св.Володимира (1888 - 1906 були закриті). До 1914 розміщувалися на вул. Фундуклеївській, 51 (нині вул. Б. Хмельницького). Курси надавали вищу освіту жінкам усіх станів, готуючи їх до педагогічної діяльності. Мали юридичне, історико-філологічне, фізико-математичне, економічно - комерційне відділення; при них діяли музей старожитностей і товарознавства, кабінет мистецтв, бібліотеки.

Історико-філологічне відділення видавало журнал «Мінерва» (з 1913), в якому друкувалися кращі твори слухачок. З 1913 диплом курсів дорівнювався університетському. У різний час на них навчалося до 5060 жінок. У період 1-ї світової війни, з жовтня 1915 до літа 1916, курси було евакуйовано до Саратова.

У цьому будинку на курсах працювали відомі вчені: історики О. Гіляров, С. Голубєв, Н. Полонська-Василенко (закінчила курси 1911); історик, фольклорист, етнограф М. Довнар- Запольський; історики, археологи М. Василенко, В. Данилевич, В. Козловська (1914 закінчила курси), Ю. Кулаковський (до 1919); фольклорист, літературознавець, етнограф А. Лобода; літературознавці й педагоги В. і С. Маслови; філолог, перекладач І.Шаровольський; мовознавці М. Грунський і В. Розов (до 1916); мистецтвознавець Г. Павлуцький; психолог і педагог С. Ананьїн; ботанік і мікробіолог М. Холодний (з 1915); фізіолог В. Чаговець; економіст і статистик К. Воблий; астроном Р. Фогель; геологи і петрографи П. Армашевський (до 1919) та В. Лучицький; геолог М. Андрусов; хімік-органік С. Реформатський; математики Б. Букрєєв і Д. Граве; фізик Л. Кордиш; фізик і метеоролог Й. Косоногов та ін.

З 1913 студенткою юридичного відділення курсів була Мансурова Цецілія Львівна (справж.— Воллерштейн; 1896 – 1976 - актриса, народна артистка СРСР (з 1971). Після 1916 переїхала до Москви, де стала провідною актрисою театру ім. Є. Вахтангова.

1920 курси було закрито. У довоєнні роки будинок займав Ветеринарно - зоотехнічний інститут. В інституті у різний час працювали відомі вчені: анатом В. Касьяненко, біохімік С. Кравченко, математик М. Кравчук, патологоанатом П. Кучеренко, ботанік О. Соколовський, фізіолог В. Чаговець, гістолог О. Черняхівський, фармаколог Г. Шкавера.

У повоєнний час будинок належав Київському військовому округу.

Нині тут міститься Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи [395].