Зведений як житловий будинок та клініка П. Качковського за проектом арх. Г. Ледоховського; ск. Ф. Соколов. З 1910 належав сім'ї лікаря С. Маковського, який відкрив тут хірургічну лікарню. Реставрований 1949 після пошкоджень 1941 -43.

Двоповерховий, цегляний, тинькований, з розвиненим цокольним поверхом, асиметричним за композицією. Ядром об'ємно-просторової структури є напівциркульний хол з крученими сходами, який об'єднує навколо себе коридори та кімнати першого і другого поверхів. Основна частина будівлі має двобічне коридорне планування. По всій ширині торцевого фасаду, над дворовим проїздом, розміщено терасу. Цокольний поверх рустований. Перекриття плоскі.

Основну композиційну вісь акцентовано на чоловому фасаді круглим вікном з балконом другого поверху, а також високим аттиком, прикрашеним двома скульптурними напівпостатями крилатих жінок. У конструктивних елементах будівлі та її декоративному оформленні -скульптурі, рисунку металевих огорож — використано стильові прийоми модерну. Окремі деталі (арка дворового проїзду, що підтримується однією колоною, ковані ґрати воріт) у дещо зміненій формі запозичено з відомого твору архітектури модерну — будинку Беранже в Парижі французького арх. Г.-Ж. Гимара. У створенні художнього образу споруди значну роль відіграє декоративна пластика (фігури левів на терасі, маскарони у вигляді жіночих голівок, орнаментальні рельєфи тощо).

Скульптура на аттику

Скульптура лева на терасі.

Відзначаючись майстерністю виконання, пластика є органічним формотворним елементом композиції фасадів. Архітектурне оформлення та оздоблення інтер'єрів збереглися частково. Художній інтерес являють кручені сходи, світильники, камін у кабінеті другого поверху, ліпні елементи вхідних тамбурів.

Улітку 1908 у будинку відкрилася хірургічна та очна клініка Качковського Петра Еразмовича (1863 - 1909) — приват-доцента університету св. Володимира, консультанта лікарні для чорноробів та безкоштовної дитячої лікарні. 6 вересня 1911 у клініці С. Маковського помер смертельно поранений 1 вересня у Міському театрі голова Ради міністрів царської Росії П. Столипін (похований у Києво-Печерській лаврі), після чого вулицю було перейменовано на Столипінську.

1928 - 1976 в будинку містився Науково-дослідний інститут гігієни праці і профзахворювань МОЗ УРСР (з 1991 Інститут медицини праці АМН України, розташовується на вул. Саксаганського, 75). Тут працювали:

1951 - 1964 - Медведь Лев Іванович (1905 - 1982) - учений-гігієніст, акад. АМН СРСР (з 1969), заслужений діяч науки УРСР (з 1965). В ці роки - директор інституту, з 1964 - директор Всесоюзного науково-дослідного інституту гігієни і токсикології пестицидів, полімерних і пластичних мас (тепер — Інститут екогігієни і токсикології ім. Л. Медведя МОЗ України; розташований на вул. Героїв оборони, 6). Наукові праці з питань гігієни сільськогосподарської праці, профзахворювань тощо. Кабінет директора містився на другому поверсі будинку.

1928 - 1958 — Шахбазян Гайк Хачатурович (1896 - 1982) - учений-гігієніст, чл.-кор. АМН СРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1966). 1939 - 1941 та 1946  -1952 — директор інституту, з 1951 - професор Київського медінституту, одночасно у 1953 - 1958 — консультант лабораторії мікроклімату НДІ гігієни праці і профзахворювань. Працював на другому (кабінет директора) і цокольному (лабораторія) поверхах.

Тепер у будинку міститься секретаріат Народного руху України, редакція газети «Час»