Вул. Гоголівська, 34. Житловий будинок, поч. 20 ст., в якому проживали Артоболевський В.М., Лінка Н.В., Михайловський І.Д., Тулуб П.О. (архіт., іст.).

У глибині кварталу. Збудований як флігель. Був прибутковим будинком полковника Н.Черницького, який мав квартиру на другому поверсі. Після капітального ремонту 1984 перепланований, первісне оздоблення інтер'єрів і частково фасаду змінене.

Чотириповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з невеликим ризалітом у бік подвір'я, односекційний, симетричний за композицією. Оформлений у стилі неоренесанс, що був характерний для періоду еклектизму. На поверсі спочатку розміщувалося по дві різні за площею і набору кімнат квартири. Це було досягнуто за рахунок зсуву чорних сходів відносно центральної осі. Симетричний головний фасад розчленовано трьома ризалітами невеликого виносу: широким центральним, який відповідає положенню парадного входу і сходової клітки, і двома бічними на одне вікно. Центральний ризаліт вміщує портал, велике кругле аркове вікно сходової клітки. Архітектурний декор — напівколони та пілястри корінфського ордера — виконано у цеглі, доповнено гіпсовим ліпленням. Збережено головні гранітні сходи.

1934 —           52 у квартирі № 1 жив Артоболевський Володимир Михайлович (1874— 1952) — зоолог, зоогеограф, професор Київського університету, директор зоологічного музею університету.

У квартирі № 1 після війни оселилася Лінка Надія Володимирівна (дівоче прізвище — Геппенер; 1896—1981) — мистецтвознавець, археолог. З 1939 працювала у Всеукраїнському історичному музеї, 1957— 63 завідувала архівом Інституту археології АН УРСР. Автор праць «Жерденівські гончарі» (1928), «Печери Київської лаври» (1930), оглядів архівів С. Гамченка та Ф. Вовка (у співавт.). Залишила цикл спогадів.

1918—33 у будинку мешкав Михайловський Іван Дмитрович (1874—1933) — музикант-флейтист, Герой Праці (1924). До Києва переїхав у 1918 з Петрограда, де був солістом оркестру Маріїнського театру. Один з організаторів квартету професорів Київської консерваторії у складі Г. Беклемішева (рояль), Д. Бертьє (скрипка), С. Вільконського (віолончель), І. Михайловського (флейта). 1918—33 — соліст оркестру київської опери, професор консерваторії (1918— 24) та Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1924—33).

У 1910-х рр.— 1923 тут жив Тулуб Павло Олександрович (1862—1923) — поет, юрист. Після закінчення Київського університету (1885) служив у судових установах. Писати вірші почав 1890. Видав збірку віршів «Серед природи». Був сином кирило-мефодіївця О. Тулуба і батьком письменниці 3. Тулуб (раніше мешкав на вул. Великій Житомирській, 6-а) [488].