З 1960-х до кін. 1995 — поч. 1996 частина корпусів розміщувалася на просп. Науки, 41. Тепер весь інститут займає комплекс споруд за зазначеною адресою. Веде свій початок з Обчислювального центру АН УРСР, створеного 1957. Після 1962 реорганізований в Інститут кібернетики АН УРСР (тепер НАН України). 1982 йому присвоєно ім'я акад. АН УРСР В. Глушкова.
Корпус № 10 (просп. Науки, 41) розташований на червоній лінії забудови вулиці, на перетині з вул. Лисогорською. Споруджений у 1960-х рр. П'ятиповерховий, цегляний (тепер — один з корпусів Інституту фізики напівпровідників НАН України).
Корпус № 1 (вул. Академіка Глушкова, 40). Споруджений 1973 на червоній лінії забудови вулиці. Дванадцятиповерховий, цегляний, блочний. Головну стіну фойє конференцзали цього корпусу вкривас мозаїка «Майстри часу» (заг. пл. 80 кв. м.; смальта, керамічна плитка, шлакоситал, кольорове скло). В центрі композиції — п'ять чоловічих постатей, що уособлюють сучасних науковців. Навколо них у ко лоподібному русі пролітають складні динамічні.
структури, що асоціюються з фізичними процесами. Мозаїка виконана в яскравій кольоровій гамі, в якій переважають синьо-блакитні, червоні, жовті тони. Протиставлення площинних та об'ємних елементів створює ефект просторового напруження (художники Г. Зубченко, Г. Пришедько). Корпус № 2 (вул. Академіка Глушкова, 40). Споруджений 1973 на червоній лінії забудови вулиці. Двоповерховий, цегляний.
Корпус № 6 (вул. Академіка Глушкова, 40). Споруджений 1971 на червоній лінії забудови вулиці. Двоповерховий, цегляний. Торцеву стіну суцільним килимом вкриває мозаїка «Тріумф кібернетиків», виконана, як і в корпусі № 1, у складній мішаній техніці (заг. пл. 96 кв. м; смальта, керамічна плитка, шлакоситал, кольорове скло). Являє собою композицію, елементи якої символізують науку, прогрес, технічні досягнення. Яскраве динамічне панно побудоване на протиставленні підкреслено площинних та об'ємних деталей, що надає зображенню значної просторової активності (художники Г. Зубченко, Г. Пришедько).
У корпусах інституту працювали: Глушков Віктор Михайлович (1923—82) — вчений у галузі математики, кібернетики, обчислювальної техніки і систем управління, акад. АН УРСР (з 1962) і АН СРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1978), Герой Соціалістичної Праці (1969), віце-президент АН УРСР (1962—82). З 1957 директор Обчислювального центру АН УРСР, перетвореного з його ініціативи на Інститут кібернетики АН УРСР, який він очолював до кінця життя. Під час керівництва B. Глушкова інститут створив ряд першокласних ЕОМ і АСУ, що відіграли важливу роль у розвитку сучасного математичного машинобудування і систем автоматизованого управління складними об'єктами, які широко застосовуються у практиці. Одночасно — засновник і завідувач кафедри Московського фізико-технічного інституту (1969—82). Під його головуванням підготовлено і видано першу у світі «Енциклопедію кібернетики» (українською і російською мовами; 1973, 1975), відзначену Державною премією УРСР (1978). У цей період став лауреатом Ленінської премії (1964), Державних премій СРСР (1968, 1977) і УРСР (1970), премій ім. М. Крилова (1967) та ім.
C. Лебедєва (1979) АН УРСР, ім. А. Кри-лова АН СРСР (1980). Президією АН УРСР засновано премію ім В. Глушкова (1983). Працював у корпусі № 10 (просп. Науки, 41) — до 1973. З 1973 до 1982 — у корпусі № 1 (вул. Академіка Глушкова, 40) на восьмому поверсі.
1982 тут відкрито меморіальний кабінет ученого. У вестибулі цього корпусу 1983 встановлено бронзове погруддя В. Глушкова на гранітному постаменті (вис. З м; ск. В. Зноба).
Кухтенко Олександр Іванович (1914- 94) — вчений у галузі технічної кібернетики, акад. АН УРСР (з 1972), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). 1963 — 88 — завідувач відділу, пізніше — радник при дирекції. Одночасно викладав у Київському інституті цивільної авіації. Відзначений Державними преміями УРСР (1978, 1991), премією ім. В. Глушкова АН УРСР (1986). Наукові праці присвячено динаміці неголономних систем, теорії автоматичного керування, аксіоматичній теорії динамічних керованих систем, побудові складних технічних систем керування.
Працював у корпусі № 10 (просп. Науки, 41), у кімнаті № 452.
Михалевич Володимир Сергійович (1930—94) — вчений у галузі кібернетики, акад. АН УРСР (з 1973), акад. АН СРСР (з 1984), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1990). В інституті з 1958, з 1962 — заступник директора й завідувач відділу, з 1982 — директор. Одночасно професор Київського університету (1966—68), з 1969 — професор Московського фізико-технічного інституту; з 1988 — академік-секретар Відділення АН УРСР.
Відзначений Державною премією УРСР (1973), Державною премією СРСР (1981), преміями ім. М. Крилова (1971) та В. Глушкова (1984) АН УРСР. Наукові праці присвячено теорії оптимальних рішень, розробці математичного апарата економічної кібернетики. Створив і розвинув метод послідовного аналізу варіантів та концепцію інформатизації суспільства.
Працював у корпусі № 10 (просп. Науки, 41) до 1973; у корпусі № 1 (вул. Академіка Глушкова, 40) з 1973 до 1982, у корпусі № 2 за тією ж адресою — у кімнатах №№ 214—216 з 1982 до 1994 [544].