Корпус №3 Української Академії сільськогосподарських наук, в якому у червні - липні 1941 р. містився штаб винищувального батальйону студентів і викладачів сільськогосподарського інституту (УСГА), Голосієво (Будова Зоотехнічного інституту)

вулиця Героїв Оборони, 15

Історична довідка:

1931—34 в корпусі розміщувався Київський зоотехнічний інститут, заснований 1930 після розділу Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту (КВЗІ) на Ветеринарний та Зоотехнічний. У 1934—41 його змінив Київський ветеринарний інститут (КВІ), що 1957 увійшов як ветеринарний факультет до складу УСГА (тоді — навчальної частини УАСГН, з 1962 — УСГА, з 1992 — УДАУ, з 1994 — НАУ). Частина кафедр КВІ займала окремі приміщення і в комплексі споруд інститутських клінік та кузні. З них зберігся лише сучасний корпус № 6, до якого Ветеринарний інститут переїхав у 1944. З 2002 він розміщується у корпусі № 12.

У перші дні Великої Вітчизняної війни в Києві створювались батальйони народного ополчення з робітників, студентів, інтелігенції. На західних підступах до міста кияни почали будувати укріплений район з 3-х ліній оборони. Одна з них проходила через Голосіївський ліс, де розміщувалися сільськогосподарські інститути.

У липні 1941 під час оборони міста від німецьких загарбників у центральній частині будинку на другому поверсі містився штаб винищувального батальйону викладачів і студентів Київських сільськогосподарського (КСГІ), ветеринарного (КВІ) і лісогосподарського (КЛГІ) інститутів, які вели боротьбу з німецькими диверсантами, парашутистами-десантниками. Народні ополченці разом з регулярними радянськими військами встали на захист столиці республіки. Героїчно билися і віддали своє життя секретар комсомольської організації лісотехнічного інституту Олег Кондратьєв та його брат Вадим, секретар курсового комсомольського бюро Леонід Богуш та багато інших.

У серпні—вересні 1941 в підвальному приміщенні діяв штаб 284-ї стрілецької дивізії 37-ї армії, створеної за рішенням ставки Верховного Головнокомандувача 8—10 серпня цього ж року. Під командуванням полковника Г. Панкова дивізія воювала у південно-західному секторі оборони міста. 11—16 серпня 1941 її воїни брали участь у контрударі, в результаті якого було звільнено населені пункти в районі Теремків, Мишоловки, Тарасівки, Чабанів, Новоселок, Пирогова. Разом з іншими військами Південно-Західного фронту дивізія залишила Київ у вересні 1941.

В 1964р. на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку з написом:

«У цьому будинку в червні-липні 1941р.

містився штаб винищувального батальйону

викладачів і студентів сільськогосподар-

ського, ветеринарного і лісотехнічного

інститутів.»

Розміри дошки: 0,75х0,45м

Автор дошки – архітектор В.П. Шевченко.

У цьому будинку працювали:

Кавецький Ростислав Євгенович (1899—1978) — 1934-35 — патофізіолог, онколог, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1960), директор Інституту клінічної фізіології АН УРСР (1946—52), Українського НДІ експериментальної та клінічної онкології МОЗ УРСР (1960—78, тепер Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології НАНУ, що з 1979 носить ім'я вченого). Під час роботи у цьому будинку — завідувач кафедри патологічної фізіології КВІ (1932—35), одночасно з 1931 працював завідувачем відділу Інституту експериментальної біології та патології Наркомату охорони здоров'я УСРР, старшим науковим співробітником Інституту мікробіології і епідеміології ВУАН (тепер — Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного НАНУ), з 1933 — старшим науковим співробітником Інституту клінічної фізіології ВУАН. У 1930-і рр. відбулося становлення вченого як патофізіолога і онколога-експериментатора. Його дослідження цього періоду були присвячені вивченню процесів обміну речовин у самій пухлині й оточуючих її тканинах, проблемам механізму розвитку ракової пухлини й ролі захисних реакцій організму у боротьбі з цим захворюванням. Засновник української школи онкологів-експериментаторів. Президією НАН України засновано премію ім. Р. Є. Кавецького.

Касьяненко Володимир Григорович (1901—81) — 1931—41 — анатом, акад. АН УРСР (з 1951), директор Інституту зоології АН УРСР (1950—63), член Президії АН УРСР (1952—57). Працював в КВЗІ, КВІ з 1923, пройшовши шлях від препаратора й асистента до завідувача кафедри нормальної анатомії сільсько-господарських тварин (1932—52, тепер кафедра анатомії, що носить ім'я вченого). Одночасно — декан ветеринарного факультету (1932—34), заступник директора інституту (1937—41). Досліджував проблеми порівняльної анатомії хребетних, еволюційної морфології ссавців, історії науки. За досягнення у підготовці спеціалістів, надання практичної допомоги у розвитку тваринництва нагороджений Великою срібною медаллю Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939—40.

Чаговець Василь Юрійович (1873—1941) — 1930-і рр. — фізіолог, акад. АН УРСР (з 1939). Працював у КВЗІ й КВІ з 1921, завідувач кафедри фізіології сільськогосподарських тварин (1930-і рр.). Одночасно очолював кафедру фізіології Київського медичного інституту (1921—35). Один із засновників сучасної електрофізіології. Вперше застосував теорію електролітичної дисоціації для з'ясування електричних явищ у живому організмі.

В цьому будинку також працювали: у 1937—41 — акад. АН УРСР Овчаренко Федір Данилович (1913—96) — завідувач кафедри неорганічної і аналітичної хімії КВІ (1945—49); у 1931—41 — акад. УАСГН Поваженко Іван Омелянович (1901—91), директор КВІ (1946—47) й завідувач кафедри хірургії (1937—77); у 1935—44 акад. АН БРСР Чеботарьов Роман Семенович (1905—81), завідувач кафедри паразитології КВІ (1935—59). З 1962 в корпусі розміщується ректорат й адміністративна частина вузу та окремі кафедри. В кабінеті ректора працювали: 1962 — акад. УАСГН С. Лебедєв, 1962—68 — акад. УААН В. Пересипкін.

Дата побудови

1931 р.

Охоронний номер

б/н

№ та дата рішення про взяття під охорону

Рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 27.01.1970 № 159

Текстовий опис стану пам'ятки

Загальний стан пам'ятки - добрий. Закінчується ремонт після пожежі верхніх поверхів.

Відповідальний волонтер

mc_Load

Дата створення

17.10.2016

Галерея

Автор: Відповідальний волонтер (використано інформацію з довідки Смирнової Г.І. та статті Зводу за участю Олени Балицької, Юря Зінченко, Віктора Мойсеєнко, Елли Піскової, Тетяни Трегубової.