Веде початок з 1786, коли Кирилівський монастир було перетворено на притулок для військових інвалідів. Первісна споруда притулку, що стояла біля церкви, раніше використовувалась як келії. 1803 на півдні садиби монастиря було побудовано однопо-верхові цегляні корпуси (зберігся один з них), де розмістилася лікарня для божевільних (раніше діяла на сучасній вул. Костянтинівській, 6/8). 1823 на схід від Кирилівського храму замість колишніх келій зведено комплекс з трьох цегляних споруд (за участю арх. Й. Шарлеманя): двоповерховий корпус для розміщення 50 інвалідів (4 офіцерів та 46 нижніх чинів), двоповерхову богадільню (притулок для старих) та розташовану між ними одноповерхову з мезоніном пральню.
1835 інвалідний будинок перетворено на лікарняний заклад з 80 ліжками. Протягом 1840—50-х рр. лікарняні корпуси переплановано та добудовано із збільшенням загальної кількості ліжок до 180. Лікарня та богадільня були підпорядковані Приказу громадського догляду — губернській установі з питань соціального захисту. Кирилівська церква використовувалась як лікарняний храм.
1872—76 за проектом губернського інж. Ф. Гешвенда на узвишші з південно-західного боку садиби збудовано комплекс з дев'яти одно- та двоповерхових дерев’яних на цегляних фун-даментах корпусів на 104 ліжка, куди було переведено лікарню для божевільних. Водночас у східній частині подвір'я зведено двоповерхове дерев'яне приміщення для богадільні та фельдшерської школи. Нове будівництво супроводжувалося переплануванням території та влаштуванням водогону.
Для подальшого розвитку лікарні використано східний виступ Кирилівського плато: 1891 тут збудовано двоповерховий з підвалом цегляний корпус терапевтичного відділення на 32 ліжка (губернський інж. Я. Кривцов). Поряд з ним 1897 зведено велику цегляну будівлю для хірургічного та гінекологічного відділень (губернський арх. Г. Антоновський), яка складається з двох об'ємів: двоповерхового з підвалом, П-подібного у плані та дво-поверхового, Н-подібного у плані, з'єднаних заокругленим у плані приміщенням операційних. Фасади споруди декоровано цегляною кладкою у вигляді візерунку. На поч. 20 ст. корпуси з'єднано з боку східних торців двоповерховою цегляною прибудовою у стилі модерн з оригінальним входом. 1902 біля схилу на півночі садиби зведено каплицю з приміщенням для моргу за проектом арх. О. Кобелєва, який протягом 1900-х рр. побудував також у західній частині ділянки змішану одноповерхову на цокольному поверсі споруду інфекційного корпусу на 60 ліжок. В оздобленні фасадів обох будівель використано мотив фахверка. 1907 у південній частині території влаштовано нові цегляні службові приміщення (пекарню, кухню, пральню, електростанцію). 1912—13 напроти західного фасаду Кирилівської церкви побудовано корпус акушерської клініки Жіночого медичного інституту (медичного відділення Вищих жіночих курсів), що зберігся до наших днів. Поза межами садиби Кирилівського монастиря при лікарні діяли амбулаторія та акушерсько-фельдшерська школа.
Під час німецько-фашистської окупації лікарняні споруди зазнали значних пошкоджень. У 1960-х рр. побудовано нові великі корпуси стаціонарних відділень, консультаційного та реабілітаційного центрів, що тепер займають південну та західну частину садиби. Втрачено всі будівлі 1870-х рр. та значну частину старої забудови південної ділянки. Споруди, зведені 1823, перебудовано.
Протягом існування Кирилівської богадільні в її приміщеннях працювали відомі лікарі: хірург, професор О. Рад- зієвський; венеролог, професор С. То- машевський; психіатри та невропатологи С. Штейберг (з 1865; перший київський лікар-психіатр), професори П. Нечай (був старшим лікарем закладу), В. Селецький, І. Сікорський.
У Кирилівській лікарні для божевільних закінчилося життя композитора Веделя Артемія Лук'яновича (1767, за ін. даними 1770 чи 1772—1808); тут помер будівничий деяких корпусів закладу, архітектор та інженер-винахідник Гешвенд Федір Романович (1838— 90), який 1887 запропонував конструкцію реактивного літака з паровим двигуном. 1895 письменник О. Купрін виклав свої враження від лікарні у нарисі «Київський Бедлам».
У радянський час заклад був повністю перепрофільований на психоневрологічну лікарню. У 1920-30-х рр. вона носила ім'я Т. Шевченка, з 1936 — акад.І. Павлова (на території лікарні встановлено погруддя вченого). У цей період тут працювали видатні фахівці-психіатри: акад. АН УРСР В. Протопопов, дійсний член АМН СРСР Б. Маньківський, професори В. Гаккебуш, Є. Копистинський, Я. Фрумкін та ін. До 1935 при лікарні діяв Психіатричний технікум.
Тепер комплекс належить Першому лікувально-діагностичному та науково-педагогічному психіатричному центру ім. І. Павлова, частину приміщень займає кафедра психіатрії Київ-ського державного інституту удосконалення лікарів [623].