На території цієї та сусідньої ділянок (вул. Фрунзе № 59—61) 1893 археологом В. Хвойкою було виявлено пізньопалеолітичну (Кирилівську) стоянку. Садибну ділянку, де стоїть сучасний будинок № 61, придбано 31 жовтня 1896 під будівництво лікарні купцем 1-ї гільдії, потомственим почесним громадянином Й. Зайцевим у київського міщанина Г. Зівали. На ній у кількох одноповерхових будівлях містилася фабрика валянків та повсті.
1897, очевидно за проектом київського арх. К. Шимана, споруджено одноповерховий корпус лікарні. Будівництво здійснював підрядчик Л. Кучеров під керівництвом консультанта лікарні проф. Ф. Борнгаупта і лікаря Г. Биховського.
1958 за проектом арх. О. Солдатова корпус надбудовано другим поверхом у єдиному стилі з первісним архітектурним вирішенням. Будинок двоповерховий, цегляний, з напівпідвалом, у плані Т-подібний. Поділений міжповерховою карнизною тягою, завершений карнизом із зубчастим геометричним орнаментом під ним. Наріжні частини споруди виділено пілястрами. Віконні прорізи — із замковими каменями і підвіконними нішами. Фасад декоровано орнаментальними вставками, фільонками, візерунчастим поясом між вікнами, характерним для цегляного стилю кін. 19 — поч. 20 ст. Центральний вхід з широкими сходами, терасою з ажурними металевими ґратами підкреслено аттиком.
1899 Й. Зайцев купує у нащадків купця Терехова-Багреєва сусідню садибу, розташовану праворуч (сучасний будинок № 63), на території якої з серед. 19 ст. розміщувався цегельний завод, пізніше — пивоварний. Тут 1911 сином засновника лікарні — М. Зайцевим був збудований Г-подібний у плані корпус притулку для старих на одній лінії з лікарняним будинком. Можна припустити, що автором проекту був арх. Е. Брадтман, оскільки він здійснював нагляд за будівельними роботами. 1958 двоповерховий об'єм надбудовано третім поверхом, що призвело до втрати важливих первісних елементів оздоблення у стилі модерн.
До двоповерхового головного об'єму прилягає одноповерхова прибудова, в якій первісно містилася єврейська молільня (діяла до поч. 1920-х рр.). Комплекс лікарні 19 — поч. 20 ст. являє історико-архітектурний інтерес як один із небагатьох зразків архітектури спеціалізованого медичного закладу. Благодійний комплекс обслуговував переважно незаможну єврейську людність Подолу та Плоського. Безкоштовна хірургічна лікарня на той час була оснащена новітнім обладнанням, виписаним з Австрії та Німеччини, а також місцевих фірм. У дорадянський час називалася «Безкоштовною хірургічною лікарнею в пам'ять про одруження їхніх Імператорських величностей 14 листопада 1891 року». Праворуч від колишнього притулку старих на території садиби по фронту вулиці містився одноповерховий будинок (не зберігся), в якому наприкінці 1913 перебував М. Бейліс, звільнений після закінчення судового процесу у зв'язку з його звинуваченням у ритуальному вбивстві. Тут його відвідали письменники В. Короленко, С. Анський (справж.— С. Раппопорт).
Після 1917 хірургічну лікарню з притулком перепрофільовано на акушерсько-гінекологічну, потім — на дитячу інфекційну. 1949—91 тут містився пологовий будинок Подільського району. Нині комплекс реконструйований під підприємство [190].