Чотириповерховий, на цокольному напівповерсі, мурований, пофарбований, у плані Т-подібний. Односекційний. Перекриття пласкі по дерев'яних балках. Сходи гранітні, парадні сходові майданчики викладено керамічними плитками. Дах двосхилий з бляшаною покрівлею.

Чоловий фасад на вісім віконних осей оформлено у стилі неоренесанс з елементами цегляного стилю. Симетрію композиції порушують прямокутні отвори входу та проїзду, зміщені праворуч. Дві середні віконні осі виділено розкріповкою, увінчаною фігурним аттиком, та рустованими на рівні першого поверху пласкими лопатками. По горизонталі фасад членують розкріпо- вані карнизні і підвіконні гурти. Невеликий вінцевий карниз над лопатками спирається на кронштейни у складі фільончастого фриза, під яким проходить пояс уступчастих дентикул. Прямокутні віконні прорізи першого–четвертого і півциркульні п'ятого поверхів підкреслено підвіконними нішами, на верхньому поверсі прикрашено архівольтами і замковими каменями, на другому – сандриками із зубчастим орнаментом, на першому – цегляним орнаментом.

Будинок – характерний зразок житлової споруди кін. 19 – поч. 20 ст.

З 1907 до кін. 1930-х рр. у квартирі № 9 будинку проживав Душечкін Олександр Іванович (1874–1956) – агрохімік і фізіолог рослин, акад. АН УРСР (з 1945), засновник і перший директор Інституту фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (1946–53, тепер – Інститут фізіології рослин і генетики НАНУ). У період проживання в цьому будинку працював агрохіміком у лабораторії мережі дослідних полів Всеросійського товариства цукрозаводчиків (1903–12); з поч. 1910-х рр. – роз'їзним агрономом, згодом – помічником завідувача сільськогосподарської хімічної лабораторії Південноросійського товариства заохочення землеробства і сільськогосподарської промисловості (1912–18). Член Київського агрономічного товариства (з 1912), завідувач відділу агрохімії Київської обласної сільськогосподарської станції (1915–30), директор Київської контрольно-насіннєвої станції Наркомзему УСРР (1925–28). З 1928 – директор Центральної агрохімічної лабораторії Наркомзему, на базі якої 1930 організовано Український НДІ землеробства, потім – завідувач відділу, заступник директора цього інституту (до 1948). Одночасно викладав у вузах Києва. З 1921 – доцент агрономічного факультету Київського політехнічного інституту, з 1923 – засновник і керівник агрохімічної лабораторії Київського сільськогосподарського інституту й утвореної на її основі першої в СРСР кафедри агрохімії (1925–56). Двічі був заарештований Київським ДПУ (1930 і 1931). Засновник наукової школи агрономічної хімії. Досліджував проблеми, пов'язані з особливостями живлення цукрових буряків, динамікою рухомого азоту в ґрунті та її залежністю від факторів зовнішнього середовища, підвищенням ефективності фосфорнокислих добрив, створенням раціональної системи живлення рослин, хімізацією землеробства України.

На поч. 1910-х рр. жив на 39-й верстві Ковельської залізниці, з 1944 – на вул. Великій Житомирській, 8-а.

За існуючими переказами, на поч. 20 ст. у цій садибі мешкав разом з батьками майбутній радянський математик і геофізик, полярник, акад. АН СРСР та АН УРСР, Герой Радянського Союзу О. Шмідт. Проте, як підтвердили архівні документи, родина Шмідтів жила в Києві з 1907, відразу після переїзду з Одеси, на вул. Володимирській, 41, де мала власний «писчебумажный» магазин. З кін. 1908 Шмідти проживали на Татарці у власній садибі з одноповерховим будинком та садом на вул. Верхньоюрківській, 34 (тепер – вул. О. Шмідта; будинок не зберігся) [1818].