З боку вулиці стояв дерев'яний двоповерховий житловий будинок. В глибині подвір'я розташовувалися дерев'яний житловий флігель, каретний сарай, стайня, льодовня (не збереглися), льох. 1887 майно перейшло у власність М. Фріца. 1888 садибу купив гомельський міщанин Ф. Кушнерьов. На його замовлення споруджено наявний будинок за проектом арх. А.-Ф. Краусса. У проекті передбачалося забудувати весь фронт ділянки, але звели лише праву частину запроектованого будинку з центральним (за проектом) ризалітом. На кожному поверсі нової споруди містилося по дві п'ятикімнатні квартири з двобічним плануванням змішаного (коридорно-анфіладного) типу. Чоловий фасад на рівні першого поверху було прикрашено дощаним рустом. На червоній лінії забудови вулиці залишився дерев'яний двоповерховий будинок. 1903–15 майном володіли Ф. Осипов та Г. Полякова. Останнім власником садиби був К. Юцевич. Вони не внесли істотних змін у її забудову. 1922 садибу націоналізовано. У 1990-х рр. проведено капітальний ремонт триповерхового будинку з переплануванням квартир; на місці дерев'яного двоповерхового збудовано п'ятиповерховий будинок № 18-а у спрощених архітектурних формах. Триповерховий, на цокольному напівповерсі, мурований, пофарбований, у плані прямокутний, із тильним ризалітом та центральним проїздом у двір. Односекційний. Перекриття пласкі. Під частиною будівлі – підвал. Дах двосхилий по дерев'яних кроквах, покрівля бляшана. В оздобленні фасаду використано мотиви ренесансу. Композиція чолового фасаду асиметрична. По вертикалі його членують бічні розкріповки, що завершуються тридільними аттиками з підвищеними півкруглими центральними частинами. Вертикальні членування фасадів доповнено пілястрами, що фланкують віконні прорізи. Декор змодельовано в цеглі. Прямокутні віконні прорізи з рельєфними клинчастими перемичками прикрашено підвіконними фільонками з рослинним ліпленим орнаментом. Віконний проріз лівої розкріповки півциркульний. На фасаді розміщено балкон з ажурним металевим огородженням. Парадний вхід вирішено у вигляді спрощеного порталу. Прямокутний вхідний отвір з дерев'яними двостулковими дверима фланковано рустованими лопатками, акцентовано півциркульним піддашком (сучасним). Завершення фасаду складається з широкого фриза з аркатурою та профільованого карниза невеликого виносу. Карниз доповнено смугою сухариків. На фасаді з вул. Чапаєва прямокутні віконні прорізи з рельєфними клинчастими перемичками на рівні другого–третього поверхів фланковано широкими лопатками. Фасад завершує профільований карниз на декоративних кронштейнах і металеве ажурне огородження даху (не автентичне).

Будинок – цінний зразок житлової споруди в стилі неоренесанс.

1904–13 у будинку проживав Воячек Богумил (Федір) Іванович (1857–1934) -музикант, диригент, композитор, педагог. Випускник Празької консерваторів (1879). Працював в оркестрі київської опери (1883–1915; контрабасист), викладав у Музичному училищі Київського відділення Російського музичного товариства (1885–1934), професор Київської консерваторії (1913– 34). Одночасно керував оркестром театру Бергоньє (з 1916), в 1900-х рр. був учителем музики у Четвертій гімназії та Першому комерційному училищі, викладав курс оркестрових інструментів у Музичній школі М. Іконникова, в 1910-х рр. – вчитель музики (контрабас) і диригент учнівського хору Першої гімназії, 1917–25 – капельмейстер оркестру київської міліції, потім працював в оркестрі київського радіоцентру. Не раз диригував оркестрами на літніх симфонічних вечорах, брав участь у концертах Російського музичного товариства. Автор «Урочистого актового маршу», присвяченого 100-річчю Першої гімназії (1909); оркестровок опер «Катерина» М. Аркаса (1888; пост. 1899) і «Ноктюрн» М. Лисенка (1913); опери «Вій»; симфонічної поеми «Пам'яті Чайковського»; творів на теми молдавських народних пісень, для віолончелі, фортепіано та ін.

Раніше мешкав на сучасній вул. Артема, 26, пізніше – на вул. Рейтарській, 24, вул. Б. Хмельницького, 7 і 54, у 1920- х рр. – на вул. Садовій, 4 (останні три будинки не збереглися).

Тепер – офісний будинок Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) [1815].