Більшу частину ділянки займав сад. Дерев'яну забудову складали одноповерховий будинок з двоповерховою прибудовою і галереями, двоповерхова кухня, сараї та дрібні господарські будівлі. Власники, які не проводили значних будівельних робіт, неодноразово змінювались. У листопаді 1913 садибу придбало Друге Київське товариство для влаштування постійних квартир, засноване 1912 з метою спорудження житла для своїх членів. Пл. ділянки становила 573 кв. сажнів (більше 1 608 кв. м). На подвір'ї розташовувався крутий пагорб – залишок колишнього земляного укріплення, яке зрито навесні 1914 під час підготування майданчика для нової забудови. Спорудження головного та двох флігельних будинків розпочато одночасно. Автор проекту та керівник будівельних робіт – арх. В. Риков. 1915 закінчено основні роботи зі зведення головного (№ 17-а) та флігельного (№ 17-б) будинків, опорядження яких тривало майже до кінця 1916. З метою отримання додаткових коштів на завершення будівництва флігеля у третьому ряді забудови ділянки (№ 17-в) рішенням зборів товариства садибу було віддано в заставу Київському земельному банку. В усіх корпусах влаштовано водогін, каналізацію, електричне освітлення, систему водяного обігріву, ліфт.

У підвальному поверсі флігеля № 17-в містилися комори та дров'яники; на першому поверсі – дві п'ятикімнатні квартири з усіма вигодами, на другому–шостому поверхах – по дві шестикімнатні квартири. Приміщення будинку не декоровано. Впродовж 1917 товариство закінчило опорядження флігеля № 17-в. 1920 садибу націоналізовано.

Флігель, 1914–17 (№ 17-в). У третьому ряді забудови ділянки, на одній поперечній осі з головним будинком. Шестиповерховий з підвалом, цегляний, у плані прямокутний. Односекційний, з двома сходовими клітками. Перекриття підвалу, службових приміщень, сходових майданчиків – залізобетонні, житлових приміщень – дерев'яні, балкові. Дах двосхилий по дерев'яних кроквах, покрівля бляшана. Оформлений у стилі раціональний модерн.

Композиція чолового фасаду центрально-осьова. Фасад вирізняє стриманість декоративного оформлення, виконаного в цеглі (рустування, фільонки) й цементі (карнизи). Центральну частину фасаду акцентовано ризалітом на три віконні осі, завершеним низькою прямокутною аттиковою стінкою. Горизонтальне членування виявлене рустуванням першого–другого поверхів, відокремлених від верхньої частини фасаду широкою карнизною розкріповкою. Прорізи вікон прямокутні. До вхідних дверей ведуть широкі двомаршові сходи.

Будинок – історична складова забудови садиби.