Споруджено на ознаменування 100-річчя від дня народження Франка Івана Яковича (1856—1916) — письменника, вченого, громадського і політичного діяча. Народився у с. Нагуєвичах Самбірського округу (тепер с. Івана Фран­ка Дрогобицького р-ну Львівської обл.) у селянській сім'ї. Навчався у Львів­ському, Чернівецькому та Віденсько­му університетах. З 1893 — доктор філософії. Один із засновників пер­шої української політичної партії — Русько-української радикальної партії (1890), її голова (до 1898). З 1899 — член Української національно-демокра­тичної партії. 1904 відійшов від політич­ного життя. 1899 обраний дійсним членом Науко­вого товариства ім. Т. Шевченка у Львові, в якому очолював філологічну секцію (1898—1901, 1903—12), етногра­фічну комісію (1898—1900, 1908—13), редагував видання НТШ, у т. ч. «Літе­ратурно-науковий вістник» (1898— 1907). Видавав журнали «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Народ», «Житє і слово». Співпрацював з ба­гатьма періодичними виданнями — журналами «Зоря», «Правда», «Киев­ская старина»; газетами «Ргаса», «Діло» та ін.

Автор бл. 4 тис. літературних, пуб­ліцистичних і наукових творів. В їх числі: вірші «Каменярі» (1878), «Вічний революціонер», «Не пора, не пора...» (обидва — 1880), поеми «Іван Вишен- ський» (1900), «Мойсей» (1905); повісті «Борислав сміється» (1881), «Захар Беркут» (1883), «Для домашнього вог­нища» (1897), «Перехресні стежки» (1900); драма «Украдене щастя» (1893); наукові праці «Життя Івана Федо­ровича та його часи» (1883); «Апо­крифи і легенди з українських рукопи­сів» (т. 1—5 , 1896—1910), «Карпатсько- руське письменство XVII—XVIII вв.» (1900), «Літературна мова і діалекти», «Нарис історії українсько-руської літе­ратури до 1890 р.» (1910).

Приїздив до Києва в 1885—86, мешкав у Колегії Павла Ґалаґана (сучасна вул. Б. Хмельницького, 9 і 11), в церкві якої взяв шлюб з О. Хоружинською, бував у пров. Несторівському, 8 та за іншими адресами, де мешкали відомі діячі української науки і культури.

Бронзову напівпостать письменника встановлено на постаменті з червоного полірованого граніту і двоступінчасто - му стилобаті з того самого матеріалу. В основу образного вирішення покла­дено думку про творчу особистість, наділену видатними здібностями. За­думливе натхненне обличчя повне на­пруження, глибокого переживання. Гарно окреслене високе чоло. Ледь схилену голову підтримує біля підбо­ріддя права рука. Добре простежується рух, який фіксується різкими складка­ми тканини рукавів та недбало накину­тим пальтом, що спадає з плеча пись­менника. Чотиригранний постамент з невеликим переднім правобічним куто­вим пазом центрує основний об'єм скульптури. Розміри та об'єми поста­менту і стилобата виконано у синтезі зі скульптурою в точних і гармонійних пропорціях. Накладними бронзовими літерами на постаменті зроблено ано­таційний напис [1039]