У 1957-65 тут жила і працювала Клименко-Жукова Віра Феодосіївна — майстер народного декоративного розпису.
Жила майстриня у двокімнатній квартирі № 24 на четвертому поверсі. 

Віра Феодосіївна Клименко-Жукова –

Народилась 22 грудня 1921р. у с.Петриківка (Дніпропетровська область) — померла 28 березня 1965р. у м.Київ — українська художниця, майстриня петриківського розпису, член НСХУ. Відома як одна з основоположниць застосування петриківського розпису на порцеляні.

Віра Клименко-Жукова малювати почала ще у дитинстві. Після закінчення семирічки навчалась у Петриківській дворічній школі декоративного малювання у відомого майстра Тетяни Пати, яку закінчила у 1939 році і де її вчителькою була відома майстриня петриківського розпису Тетяна Пата. Працювала на кількох різних художніх виробництвах. Перед війною працювала у м. Жостові (Росія) в артілі «Металопіднос», з 1944 року до кінця життя працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Разом з нею там працювали також інші відомі майстрині з Петриківки: Марфа Тимченко, Пелагея Глущенко, Віра Павленко та Галина Павленко-Черниченко. Разом з ними започаткувала в Україні новий, цілком оригінальний напрямок декорування фарфорових виробів. З 1947 року очолювала художній цех на цьому виробництві.

Перш за все відома завдяки розписам на порцеляні, була однією з засновниць такого застосування петриківського розпису і вважається однією з найвизначніших художниць у цьому напрямку. Також створювала декоративні розписи на папері та металі. З 1946 року брала участь у багатьох республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках.

Художниця надзвичайно тонко відчувала пластику фарфору. Освоївши досить специфічну технологію малювання на фарфорі. Здолавши «опір» округлої поверхні фарфорової форми, вона віртуозно декорувала його своїми розписами, вносила своєрідну гармонію в образ виробу. Яскраво індивідуальна художня мова майстрині, невичерпна винахідливість, фантазія, майстерне володіння виражальними засобами дозволяли їй створювати художньо-довершені композиції як на папері, так і на порцеляні. Використовуючи традиційні орнаментальні мотиви, вона значно ускладнювала їх, збагачуючи свої композиції як у кольорі, так і у конфігурації, демонструвала віртуозне володіння традиційними технічними прийомами: «гребінчиками», «зернятками», «горішками» та перехідним мазком.

ЇЇ твори привертають увагу вишуканою, витонченою графікою орнаментів і майстерно прорисованими деталями, строго вивіреною композицією і чистотою звучання кольору у гармонійно підібраній палітрі фарб.

На жаль, в Музеї українського народного декоративного мистецтва не зберігаються твори Віри Феодосіївни кінця 40-х — початку 50-х рр. XX ст. Втім й «Декоративні мотиви» і порцелянові витвори 1950–1960-х з музейної колекції напрочуд різноманітні.

В цей час мисткиня ще шукала свій особливий стиль. І навіть тоді, коли цей виключно елегантний й мальовничий стиль було знайдено, Віра Феодосіївна не припиняла творчий пошук. А наприкінці життя вона стала створювати неймовірно добірні, лаконічні квіткові композиції: «Райдуга» (1963), «Квіти» (1964), вже згадувані «Тюльпани» (1964) та інші.

Інформацію взято з інтернет сторінок :

https://uk.wikipedia.org/wiki/Клименко-Жукова_Віра_Феодосіївна

https://ru-ru.facebook.com/Petrykivsky.servize/photos/pcb.1381260755269480/1381258425269713/?

http://sovfarfor.com/viewtopic.php?f=20&t=191

та статті Юлії Смолич зі Зводу