Технічний проект капітальної відбудо­ви шляхопроводу на другому кілометрі залізничної лінії «Київ—Ніжин» роз­роблено в інституті «Київдіпротранс» у 53 на основі матеріалів розвідок та досліджень, проведених в 1949—52, а також архівних даних щодо збереже­них фундаментів та їх взаємного розта­шування. Автори проекту: арх. Г. Домашенко, інж. Нововарський. Шляхопро­від споруджено в місцях перетину залізничними коліями автомобільних трас замість тимчасових дерев'яних споруд, зведених над автомобільними шляхами.

Протасівський залізничний шляхопро­від являє собою систему з п'яти заліз­ничних колій, розрахованих на про­пуск окремо трьох, двох та однієї (ма­неврової) з них. Загальна структура вирішена на основі чотирьох окремих секцій (секцію з трьома коліями було розділено на дві частини станційними сходами), архітектурний задум яких було реалізовано за однією схемою. Відстань між першою та другою секціями складає (в осях) 59,0 м, між другою та третьою — 53,0 м, четверта віддалена на ширину сходів. Перша секція розрахована на пропуск однієї колії, друга і третя — на дві, четверта

на одну. Секції мають вигляд двопрогонових мостів, з розміщенням в кожному прогоні транспортної смуги для автомобільного проїзду, однієї трамвайної колії та тротуару. Система побудована з застосуванням залізобе­тонних балок (довж. — 11,8 м), з їздою зверху, та опор, що зводилися з бетону та залізобетону на місцях збережених фундаментів. Фундаменти довоєнного закладання виконано з дерев'яних паль (діам. — 0,26 м). Висота опор була розрахована на проїзд під ними трам­ваю (вис. «в світлі» — 11,6 м). З метою запобігання вузьких довгих проїздів, бики опор вирішено як аркади з пря­мокутними отворами, що увінчуються лучковими перемичками. Видимі по­верхні биків, як і устоїв, у цокольній частині виконано в бетоні, що імітує руст з обробкою під дрібну «бутарку». В отворах між пілонами биків було за­проектовано секції металевої огорожі спрощеної форми (не збереглася). Вирішення поверхонь стояків у ви­гляді ряду неглибоких ніш у секціях шляхопроводу цілком відповідає фор­мам внутрішньої аркади. Декоративне оздоблення вертикальних поверхонь зовнішньої частини конструкцій шля­хопроводу імітує облицювання штуч­ним каменем. Насправді всі бетонні поверхні отиньковані з застосуванням цементного розчину з кристалічною крихтою. Щоб закрити деталі конст­рукцій прогонів у місцях виходу кон­струкцій назовні, застосовано декора­тивний карниз на основі бетонних профільованих блоків на довжину прогонів. З боку устоїв зроблено бе­тонні відкоси з підпірними стінками (вис. — 0,6 м). Бортове каміння під центральними устоями виконано з ро­жевого граніту. Всі прогонові елемен­ти секцій у верхній частині мають ме­талеву огорожу у вигляді ґрат з цент­ральним декоративним елементом, мо­тив якого — «зірка в лавровому він­ку». Карниз складається з трьох еле­ментів, середній являє собою кесоновану стрічку з неглибокими кесонами, прикрашеними горельєфними розет­ками. Під ним — пояс з лаврового листя, перев'язаного стрічкою. Огоро­жу фланкують тумби, на яких було виконано ліплені орнаментальні мо­тиви з радянською символікою (не збереглася).

Запроектовані освітлювальні пристрої (наземні світильники заввишки 5,0 м, а також стінові — у вигляді бра) або не були виконані, або не збереглися до нашого часу. Запроектовану трамвайну колію не було прокладено. Розподільчу смугу у вигляді газону заасфальтовано. Втрачено фрагменти декоративного карниза.

Протасівський шляхопровід, як і Солом'янський, являє собою монумен­тальну споруду, виконану із застосу­ванням конструкцій стояково-балко­вої системи. Декоративне оздоблення близьке до класичних архітектурних форм, що повністю відповідає загаль­ним тенденціям у вітчизняній архітек­турі післявоєнної доби [2033].