Побудований 1936 на Київському суднобудівному заводі «Ленінська кузня» за проектом конструктора М. Бойка під керівництвом М. Смирнова. Річковий артилерійський броньовий корабель водотоннажністю 240 т мав озброєння великого та середнього калібру баштового типу. Названий ім'ям Желєзнякова Анатолія Григоровича (1895—1919) — матроса Балтійського флоту, учасника штурму Зимового палацу, організованого більшовиками у жовтні 1917, і визвольних змагань в Україні; з 1918 — комісара Дунайської військової флотилії. 6 листопада 1936 монітор увійшов до складу Дніпровської військової флотилії, у серпні 1940 — Дунайської військової флотилії. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 пройшов з боями майже 40 тис. км. За мужність і відвагу екіпаж неодноразово нагороджувався бойовими орденами та медалями. У 1945 — 58 — навчальне судно Дунайської флотилії, потім його корпус, з якого було знято всі надбудови, використовувався в Ізмаїльському порту як причал. З серпня 1965 — експонат музею заводу «Ленінська кузня». Відбудований колективом заводу (інж. М. Максименко, конструктор М. Бойко, арх. М. Уколов) і встановлений на постаменті як пам'ятник суднобудівникам і морякам; 30 липня 1967 відбулося його урочисте відкриття. На палубі і кормовій гарматі 1998 встановлено чавунні меморіальні дошки на пошанування моряків монітора «Желєзняков» [1107].