1868—70 тут під керівництвом військового інж. А. Струве зведено перший залізничний і другий постійний міст у Києві. Був на той час найдовшим у Європі (довж. — 1068 м), одним з перших в Україні багаторешітчастих мостів з проїздом у нижній частині. Складався з 12 прогонів (по 87,7 м), перекритих фермами з паралельними поясами (по 8 м). Під час спорудження моста вперше в Росії застосовано новий спосіб зведення опор — кесонний. Із введенням у дію моста Київ отримав залізничне сполучення з Харковом, Москвою, Санкт-Петербургом. У червні 1920 був підірваний польськими військами, 1921 відбудований. Знову зруйнований 1941. Після визволення Києва від нацистських окупантів у листопаді 1943 за 13 діб наведено тимчасовий дерев'яний низьководний залізничний міст (1944 замінений на де-рев'яний висоководний).

Діючий міст споруджено за проектом Київського філіалу інституту «Проектстальконструкція» (головний інж. М. Руденко). 1946—50 встановлювалися бики на забивних залізобетонних палях та проміжні опори на кесонах, які вперше виготовлялися поточно-швидкісним методом й опускалися гідромеханізованим способом (т. зв. сліпий кесон). Прогінні будови були виготовлені на Дніпропетровському заводі металоконструкцій ім. І. Бабушкіна й змонтовані Мостозагоном № 2 під керівництвом інж.-будівельника І. Баренбойма.
Міст на дві залізничні колії вирішений за асиметричною схемою. Ближче до лівого берега розташовані три великі судноплавні прогони, перекриті арковими металевими фермами з рухом поїздів у нижній частині. Мілководну частину русла перекрито дванадцятьма меншими (по 5,3 м) монолітними залізобетонними арками зі збірною стояковою надводною будовою, розрахованими на проїзд угорі. Всі опори моста — масивні, монолітні, облицьовані гранітом.
Завдяки застосуванню арок міст є окрасою панорами південної течії Дніпра [850].