На червоній лінії забудови вулиці, на її заломі. Чотириповерховий, цегляний, на на-півпідвалі, зі складним абрисом у плані, що продиктовано межами садиби. Складається з головного будинку і флігеля, розміщених під кутом один до одного, та вставки, що їх об'єднує. Чоловий бік об'єму, який виходить на вулицю, повторює у плані заворот вулиці. Композиція головного фасаду, вирішеного в яскраво вираженому цегляному стилі, симетрично-осьова. Головну вісь виділено розкріповкою, увінчаною великим карнизом на аркатурному поясі, й прямокутним аттиком з картушем і датою «1901 г.». Бічні осі підкреслено розкріповками на дві віконні осі та підвищенням об'ємів. Рустовані стіни прикрашено архітектурним декором, модельованим у цеглі, та ліпними орнаментальними вставками. Входи до будинку акцентовано оригінальними металевими піддашками на фігурних кронштейнах. Збереглося первісне анфіладне планування двосекційного з чотирма квартирами на поверсі прибуткового будинку. Квартири мали по 4—8 кімнат. В інтер'єрах окремих квартир збереглися ліпні карнизи й стельові розетки, паркетні підлоги, заповнення віконних і дверних прорізів.
Будинок — один із яскравих зразків житлової забудови Києва рубежу 19—20 ст. На поч. 20 ст. у будинку проживав Ніколаєв Іполит Володимирович (1870—?) —архітектор, син арх. В. Ніколаєва. 1893—1917 працював у Києві, викладав у Політехнічному інституті та художньому училищі. Побудував Другий міський театр на Петрівській алеї (1912), пам’ятники Олександру II (1911), П. Столипіну (1913) — все не збереглося; декілька житлових будинків (імовірно, є автором проекту і цього будинку) тощо [456].