З півдня прилягає до ділянки Андріївської церкви, входить до ансамблю площі, з якої починаються вулиці Десятинна, Володимирська та Андріївський узвіз.
Має досить складну будівельну історію. Первісні об'єми двоповерхового будинку з мезоніном та одноповерхового флігеля зведено 1847—49. Власником садиби на той час був статський радник М. Попов, який отримав цю незабудовану ділянку 1846. Добудови з боку подвір'я зроблено 1857. Будинок використовувався як прибутковий: частина приміщень здавалася під креслярню міського землеміра та Київській губернській будівельній і шляховій комісії. 1886 Ф. Дузинкевич придбав у спадкоємиці М. Попова К. Квятковської садибу з будинком і службами садком і сінокосом на схилі Старо київської гори. Новий власник у цьому ж році надбудував ще один поверх за проектом арх. Г. Шлейфера. і за проектом арх. А. Краусса зроблене дерев'яну надбудову над одноповерховим цегляним флігелем. Триповерховий, з напівпідвалом, у плані Г-подібний. До існуючого об'єму входить двоповерховий флігель, який прилягає з боку подвір'я. У центр містяться двомаршові сходи. Внутрішнє секційне планування після капітального ремонту перетворено на коридорне. Головний фасад вирішено у етил неоренесанс. Симетрично-осьову композицію ледь порушено зайвою віконною віссю з північного боку та двовіконним об'ємом з верхньою терасою з півдня. Головну композиційну вісь акцентовано невеликого виносу ризалітом з фігурним аттиком і потужним завершенням у вигляді зрізаної піраміди. Аналогічним способом виділено й бічні осі. В оздобленні фасаду застосовано руст, пілястри, сандрики, ліпні орнаментальні деталі.
Будинок є невід'ємною частиною забудови вулиці, замикає перспективу вул. Володимирської. 1886—87 тут проживав Врубель Михайло Олександрович (1856—1910) — художник-живописець, декоратор, графік, скульптор-кераміст, архітектор. У цей період продовжував працювати над настінними розписами Кирилівської церкви, якими він почав займатися 1884, коли приїхав на запрошення мистецтвознавця й археолога А. Прахова для участі у реставрації давньоруського храму. Створив композицію на хорах «Зішесття Святого Духа на апостолів», на північному підвівтарному стовпі — постать архангела Гавриїла із сюжету «Благовіщення». Взимку 1884 їде на два роки до Венеції для вивчення зразків візантійського живописного мистецтва. Повернувшись до Києва 1886, продовжував пра-цювати над розписами Кирилівської церкви, брав участь в оформленні інтер'єрів Володимирського собору. Але твори, які він виконав для собору — ескізи «Надгробного плачу», «Воскресіння» та «Вознесіння» — було відхилено комісією (тепер зберігаються у Київському музеї російського мистецтва). За ескізами М. Врубеля у соборі здійснено лише рослинні орнаменти на внутрішніх стінах і арках двох нав. У 1884 здійснював реставраційні роботи у бані Софійського собору (постать архангела). Митець також виконував художні панно для особняків, живописні роботи (у т. ч. «Дівчинка на тлі перського килима», 1886; «Східна казка» — не закінчив). У Києві почав працювати над образом Демона (1886). У будинку наймав дві кімнати на другому поверсі у квартирі художника В. Орловського. В одній жив, друга (з балконом на Дніпро) була йому за майстерню. У подальшому проживав також: 1887 — у маєтку Я. Тарновського у Мотовилівці (тепер Житомирська область), 1888 — у готелі Ф. Чарнецького на вул. Володимирській, 16. Митець зберіг про Київ найкращі спогади, згадував про перебування у місті як про найкращу пору свого життя. 1889 переїздить до Москви.
У 1900—20-х рр. у будинку жила Е. Прахова — дружина професора А. Прахова. У період громадянської війни в її квартирі оселився Котарбінський Вільгельм Олександрович (1849— 1921), художник, академік живопису петербурзької АМ (з 1905), який багато років жив і працював у Києві. Автор ряду сюжетів стінопису Володимирського собору, будинків, де тепер містяться музеї Т. Шевченка, західного та східного мистецтва.
З липня 1886 до 1889 одну з квартир на другому поверсі займав Орловський Володимир Донатович (1842—1914) — живописець-пейзажист. Брав участь у діяльності Київської рисувальної школи М. Мурашка, був одним із організаторів Київського художнього училища. Після забудови садиби на вул. Гоголівській, 28 переїхав туди. У 1890-х рр. тут жив гірничий інженер Страус Антін Емільович — видатний діяч у галузі будівельної техніки, винахідник буронабивних паль. 1962 на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом М. Врубеля та рельєфами героїв його мистецьких творів— Гамлета та Офелії (ск. І. Кавалерідзе, арх. Р. Викова). Тепер тут міститься виробниче об'єднання «Еластик» [459).