Тут у 1979-1980 жив Стус Василь Семенович (1938-85) — поет, громадський діяч. Повернувшись до Києва після першого заслання (197-79) в серпні 1979, В. Стус продовжував працювати над рукописами поетичних збірок «Палімпсести» та «Свіча в свічаді», які він розпочав ще перед арештом. У грудні 1979 став членом Групи сприяння виконанню угод Гельсінкської конференції з прав людини. Незабаром за ним було встановлено адміністративний нагляд з боку КДБ. З 22 жовтня 1978 до січня 1980 працював формувальником на заводі ім. Паризької комуни, з 1 лютого до арешту 14 травня 1980 — намазчиком на конвеєрі у виробничому об'єднанні «Укрвзуттєпром». У кінці вересня 1980 В. Стуса засуджено до 10 років ув'язнення та 5 років заслання. Відбував покарання у Пермській області. Помер у карцері табору ВС389/36.
17-19 листопада 1989 прах В. Стуса разом з прахом його побратимів Ю. Литвина і Н. Тихого перевезено до Києва на Байковий цвинтар. Двокімнатна квартира № 94, в якій жив поет, міститься на дванадцятому поверсі будинку.
1993 на фасаді гуртожитку, в якому жив поет 1963-65 (бульв. Академіка Вернадського, 61), встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом (ск. Б. Довгань) [238].