Історія садиби простежується з 1880-х рр. У той час нумерація вулиці була інша: сучасна ділянка № 108 утворилася після об'єднання двох сусідніх садиб, що мали № 120 і № 122 (після перенумерації садиб у 1898 — № 122 і № 124). У 1880-х рр. № 120 володів надвірний радник А. Липоман. На його ділянці розміром 300 кв. сажнів розміщувались одноповерховий дерев'яний будинок під бляшаним дахом та одноповерхові дерев'яні флігелі, частину садиби займали сад і двір. Садиба № 122, що належала в 1880-х рр. М. Вольфу, з 1885 — В. Рейс, мала такий самий розмір й аналогічну забудову: одноповерховий дерев'яний будинок, флігель та сараї. Забудова обох садиб залишалася незмінною протягом багатьох років. 1918 власником садиби № 124, яка здавалася тоді під завод штучних мінеральних вод, був О. Шестаков. Одноповерховий дерев'яний будинок і споруду для мінеральних вод орендував Г. Макстер.
У кін. 1930-х рр. Київська трикотажна фабрика ім. Р. Люксембург замовила будівництво житлового будинку. Роботи були перервані війною. 1946 Київський міськвиконком вдруге ухвалив рішення про будівництво житлового будинку. Проекні роботи виконав «Укрлегпроект», автор проекту — арх. В. Шехтман. Проект затверджено 1 вересня 1948. Будівництво мало тривати до жовтня 1949, але остаточно роботи завершилися взимку 1950. Кожну секцію трисекційного будинку здавали окремо. Було розплановано 28 квартир загальною житловою пл. 1420 кв. м. В оформленні фасадів цоколь гладенько потинькований, перший поверх оформлено під рустику, серед декоративних елементів — пояски, сандрики і лиштви вікон. Будівництво здійснено без відхилень від затвердженого проекту.
П'ятиповерховий, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний. Дах двосхилий з бляшаною покрівлею. Планування квартир коридорне. Перекриття пласкі. Перший поверх оздоблено дощаним рустом. Фасад завершено карнизом з модульйонами. Центральну частину і бічні стіни крил доповнено гранчастими еркерами на рівні другого—четвертого поверхів. Вікна головного фасаду прямокутні, частину прорізів оздоблено профільованими лиштвами та трикутними сандриками. Під вікнами другого поверху — балюстради. Парадні входи без декоративного оздоблення розташовано в курдонері, до прямокутних дверей ведуть невисокі сходи. На вул. Червоноармійську виходить вхід у магазин. Тильний фасад має спрощене оформлення.
Будинок — цікавий зразок радянської архітектури, що поєднує стильові риси конструктивізму зі стилізованими класичними елементами, поширеними в архітектурі 1940—50-х рр.
[1989].