З 1951 — художник-постановник Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. В роки проживання в цьому будинку оформив стрічки: «Дума про Ковпака» (1975—80, у 3-х серіях), «Талант» (1977, телефільм, у 4-х серіях), «Бунтівний "Оріон"» (1978, у співавт.), «Від Бугу до Вісли» (1980), «Якщо ворог не здається...» (1982), «Добрі наміри», «І ніхто у світі» (обидві — 1985), «І в звуках пам'ять відгукнеться» (1986), «Війна» (1987—90, телефільм, у 6-ти серіях), «Добрий бог» (1990) та ін. 1975 оформив театральну виставу «Закохана витівниця» за Лопе де Вегою у Запорізькому українському музично-драматичному театрі. Автор статей про майстерність художника театру й кіно. Учасник республіканських і міжнародних виставок. Ескізи митця експонувались у Лондоні, Парижі та інших містах світу.

1968—95 у двокімнатній квартирі № 47 на третьому поверсі — Ануров Олександр Герасимович (справж. — Онуров; 1914—95) — актор, народний артист УРСР (з 1976). 1953—95 працював у Київському академічному російському драматичному театрі ім. Лесі Українки, де зіграв ролі: Серебряков («Дядя Ваня» А. Чехова), Петро («Влада темряви» Л. Толстого), Черкун («Варвари» М. Горького), Дороднов («Пізня любов» О. Островського), Ведерников («Роки блукань» О. Арбузова), Васін («Російські люди» К. Симонова), Теодоро («Собака на сіні» Лопе де Веги), Вуланд («Хижаки» О. Писемського) та ін. Ролі в кіно: Гурін («Дума про Ковпака»; фільми 2-й і 3-й: «Хуртовина» й «Карпати, Карпати», 1975—76); вчитель історії («Жінки жартують серйозно», 1980), інженер Бочкарьов («Танкодром», 1981, телефільм у 2-х серіях) та ін.
1968—80 у квартирі № 7 — Гомоляка Вадим Борисович (1914—80) — композитор, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1958), лауреат Державної премії СРСР (1951). У 1958—76 — голова правління Українського відділення Муз. фонду СРСР. Творчість композитора відзначається різноманітністю (балети, музичні комедії, музика до театральних вистав, кінофільмів, оркестрові та інструментальні твори, хори, романси), але переважає симфонічна та балетна музика. В роки проживання в цьому будинку написав: музичну драму за мотивами повісті М. Гоголя «Страшна помста», балет «Либідь» (1973), симфонічну поему «У парку «Вічної слави» (1974), концерти для інструментів з оркестром, музику до фільмів «Анничка» (1968), «Ні пуху, ні пера» (1974) та ін.
1968—2003 у квартирі № 47 на третьому поверсі — Предаєвич Віра Леонідівна (1928—2003) — актриса, народна артистка України (з 1996). Дружина О. Анурова. 1948 закінчила Київський державний театральний інститут ім. І. Карпенка-Карого. З 1953 працювала у Київському академічному російському драматичному театрі ім. Лесі Українки, де зіграла понад 100 ролей. Серед них: Лілія («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Хеся («Мораль пані Дульської» Г. Запольської), Настя («На дні» М. Горького), Ірина («Три сестри» А.Чехова), Джуліана («Історія однієї пристрасті» Г. Джеймса).
Тепер на першому поверсі магазини.
[1984].