Зведено за проектом архітекторів М. Голода, В. Єлізарова, Я. Красного з використанням форм класичної архітектурної спадщини. Чотириповерховий, цегляний, у плані Г-подібний, розвинений вглиб подвір'я. Складається з двох секцій, в яких запроектовані дво- та трикімнатні квартири. В місці примикання до сусідньої будівлі № 88 (1930-і рр.) влаштовано проїзд у двір, оформлений у вигляді арки з металевими воротами. Основну увагу приділено вирішенню чолового та бічного фасадів, що виходять у курдонер. їхні площини облицьовано світлими керамічними кахлями із зигзагоподібним рельєфом. Бічний фасад оформлено поповерховими терасами, під якими по першому поверху влаштовано прохід у вигляді аркади. Тему арки підтримують на чоловому фасаді лучкові завершення вікон першого поверху. Архітектурний декор доповнюють профільовані керамічні деталі: обрамлення вікон, входів, гурти, вінцевий карниз. Будинок — характерний зразок житлового будівництва першого післявоєнного десятиріччя.
1956—74 у квартирі № 37 (секція № 90-а) проживав Амосов Микола Михайлович (1913—2002) — вчений, лікар, письменник, акад. АН УРСР (з 1969), чл.-кор. АМН СРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1959), Герой Соціалістичної Праці (1973), засновник і перший директор (з 1983) Київського НДІ серцево-судинної хірургії Міністерства охорони здоров'я УРСР (тепер — МОЗ України).
У період проживання в цьому будинку — керівник Клініки серцевої хірургії (1952—68), потім — заступник директора Київського НДІ туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф. Яновського (з 1970 — на громадських засадах). Одночасно — завідувач кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту (1953—55)
й першої в СРСР кафедри грудної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів (1955—70); завідувач відділу біологічної кібернетики Інституту кібернетики АН УРСР (1960—88). Зробив значний внесок у становлення і розвиток вітчизняної грудної хірургії, анестезіології та біомедичної кібернетики. Вперше в Україні розпочав хірургічне лікування пороків серця, створив оригінальну модель апарату штучного кровообігу (1958—60), вперше в СРСР здійснив протезування мітрального клапана серця (1963). Під керівництвом і за безпосередньою участю вченого у Клініці серцево-судинної хірургії щорічно здійснювалося понад тисячу операцій на серці. З 1960 розпочав роботи із запровадження в теоретичну і практичну медицину новітніх досягнень електроніки й кібернетики, створення фізіологічної моделі внутрішнього середовища організму людини. Дослідження вченого в галузі розробки системи радикального хірургічного лікування туберкульозу та інших захворювань легенів були відзначені Ленінською премією (1961).
З 1974 мешкав на вул. Б. Хмельницького, 42, квартира № 18.
Тепер на першому поверсі будинку офісні приміщення [1975].