Первісна забудова була малоповерховою, дерев'яною, в тилах садиби містився сад. 1880 власник спорудив у глибині садиби триповерховий цегляний флігель за проектом арх. В. Ганке (не зберігся). На межі 19 —20 ст. садиба перейшла у володіння А. та М. Бендерських. Родині Бендерських також належали садиби на сучасній вул. Горького, 3 та 3-а, що виходили в тили ділянок на вул. Червоноармійській. 1912 в садибі був влаштований кінотеатр «Люнівер», який відкрила дворянка А. Сусаліна. На поч. 1914 нащадки подружжя Бендерських — доктор медицини І. Бендерський та магістр юридичних наук Д. Бендерський здійснили розділ садиби № 26 на два домоволодіння. Цей будинок було зведено після розділу садиби на замовлення Д. Бендерського, який став власником садиби № 26-а. Дозвіл на будівництво виданий у лютому 1914. Роботи було закінчено, найімовірніше, у кін. 1915 або в 1916, враховуючи уповільнення темпів будівельних робіт у зв'язку з 1-ю світовою війною. На другій половині ділянки залишався старий одноповерховий будинок. Ця будівля, вочевидь, згоріла під час війни у 1940-х рр. На її місці запроектований наявний багатоповерховий будинок № 24.
Під час війни будинок № 26 був пошкоджений пожежею. Замовником його відбудови було управління шосей них шляхів НКВС. За умовами відтворення в будинку мали залишити первісне архітектурне оформлення з урахуванням доробки деталей, яких не вистачало, та відновлення зруйнованого карниза. Під час відновлення квартири було переплановано, в будинку влаштовано 40 окремих квартир. Роботи завершилися в грудні 1948. У дворовій секції розмістили гуртожиток. Під час робіт збережено дерев'яні перекриття, ліфт був відновлений, покрівлю виконали з етерніту. Шестиповерховий, цегляний, тинькований, складний у плані, утворюється з двох Т-подібних об'ємів — фасадного й дворового, що прилягають один до одного. Дах двосхилий.
Архітектурна композиція головного фасаду симетрично-осьова. Вона відображає характерні для поч. 20 ст. пошуки, спрямовані на відхід від усталених норм. Новаторство виявилось у парному числі вертикальних осей, на яких основана композиція фасаду: їх вісім, замість традиційних семи, дев'яти і т. д. Нетрадиційним є і число вертикальних осей (дві), об'єднаних пласким ризалітом, який акцентує вісь симетрії. Ризаліт увінчує щипець з трикутним завершенням і круглим горищним вікном, бічні частини фасаду — низькі парапети невиразної конфігурації.
У декоративному оздобленні головного фасаду поєднуються традиційні класичні елементи з елементами стилю модерн. До перших належать орнаментальні розетки під вікнами п'ятого поверху, трикутні сандрики на консолях над вікнами третього поверху, висока барельєфна ваза, вміщена між вікнами шостого поверху центрального ризаліту. З класичних атрибутів складається і барельєфна композиція, яка заповнює площину щипця над вікнами шостого поверху. Кругле вікно в центрі щипця знизу обрамляє гірлянда з квітів, обабіч нього — факели зі стрічками та дві алегоричні фігури. Вплив стилю модерн виявився як у трактовці цих класичних компонентів, так і у вишуканому стилізованому барельєфному орнаменті під вікнами шостого та четвертого поверхів і над вікном п'ятого. Підвіконні фільонки шостого поверху містять композиції з зображеннями двох амурів, які тримають лавровий вінок. У двох підвіконних фільонках п'ятого поверху — рельєфні розетки - квітки з жіночими голівками в центрі. Під вікнами четвертого поверху — кар-туші. Ознаки цього стилю помітні у різкому контрасті між оздобленням першого поверху масивними гранітними блоками та гладенькою тинькованою фасадною поверхнею верхніх поверхів, а також у м'яко окресленій криволінійній формі арок проїзду на подвір'я та парадного входу, перемичок вітрин магазинів першого поверху. Композиція та оздоблення головного фасаду будинку — зразок пошуків нетрадиційного вирішення, має перехідний характер, що виявилось у поєднанні класичних деталей з елементами стилю модерн.
Тепер на першому поверсі — магазин [1953].