Шестиповерховий, з підвалом, мурований, у плані Т-подібний. Житлова двоквартирна секція з центральним комунікаційним вузлом має двобічне анфіладне планування. З лівого боку споруди — проїзд у двір з металевими воротами. Перекриття пласкі. Дах двосхилий з бляшаною покрівлею. Влаштовано три входи: головний, допоміжні з двору, з проїзду. Розвинену групу приміщень головного входу складають тамбур, вестибуль та сходова клітка. Оформлений у стилі модерн із застосуванням ренесансних елементів. Архітектуру асиметричного чолового фасаду вирізняють монументальність форм і домінування вертикальних членувань. Зсунуту відносно парадного входу головну композиційну вісь підкреслено оригінальним за формою зрізаним трикутним щипцем, який підтримує аркатура. В оздобленні фасаду контрастно зіставлено облицювання першого поверху сірим гранітом «під шубу», рустування другого поверху, відкрите цегляне мурування верхніх поверхів. Вікна з півциркульними перемичками оформлено архівольтами з тиньку. В декорі використано аркатурні пояси та ліплені орнаментальні вставки. Архітектура дворового фасаду підкреслено лаконічна, у спрощеній формі повторює характер декору чолового фасаду.

Споруда — цікавий зразок прибуткового будинку у стилі модерн, яку вирізняє підкреслена монументальність форм модернізованих ренесансних деталей.
1955 у квартирі № 9 будинку проживала Яблонська Тетяна Нилівна (1917—2005) — живописець, народний художник УРСР (з 1960) і СРСР (з 1982), дійсний член АМ СРСР (з 1975) і Російської АМ (з 1992), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1998). У ці роки працювала в Київському художньому інституті (1944—52, 1966— 73, з 1967 — професор), який закінчила 1941.
Творчості художниці притаманний широкий жанровий діапазон, вона писала портрети, натюрморти, пейзажі, тематичні картини, в яких створювала життєствердні образи сучасників, рідної природи. Її твори зберігаються в багатьох музеях України і зарубіжних країн, приватних колекціях.
Під час проживання в цьому будинку написала картину «Хліб» (1949; нині зберігається у Третьяковській галереї в Москві), яка принесла художниці офіційне визнання — вона була відзначена за твір Державною премією СРСР (1950) і бронзовою медаллю на Всесвітній виставці в Брюсселі (1958). За картину «Весна» (1951) удостоєна другої Державної премії СРСР (1951). Серед інших творів зазначеного періоду — «У парку» (1949), «На вікні весна» (1953—54), «Вдома за книгою», «Над Дніпром», «Влітку», «Ранок» (усі — 1954). Останні 40 років життя мешкала на вул. І. Мар'яненка, 14, квартира № 9.
[1983].