Історія її забудови простежується з поч. 1870-х рр. За купчою 1879, садибне місце пл. 300 кв. сажнів належало дружині колезького регістратора О. Вереденко. 1888 вона придбала також сусідню ділянку дворянки Є. Скуратовської (№ 49, пізніше № 47-б), де стояли старі дерев'яні одноповерхові споруди. Того ж року тут було зведено новий двоповерховий цегляний будинок (проект його не знайдено). Датування споруди здійснено на підставі аналізу майнових документів власниці. Ймовірно, автором проекту був арх. П. Тустановський. Первісно садиби існували як окремі володіння, пізніше були об'єднані під одним № 47 з літерацією «а» і «б», що обумовило сучасну літерацію будинку № 39-б. 1891 О. Вереденко продала ділянку київському купцю 1-ї гільдії Ш. Боришпольському, 1894 її купив купець Л. Ільчицький. У садибі в різні роки містилися: перукарня, бакалійна лавка, магазини готового одягу та білизни, столярна та годинникова майстерні, пральня. 1940 на замовлення всесоюзного об'єднання «Союзмехторг» Народного комісаріату торгівлі СРСР розроблено проект надбудови двоповерхового будинку (автор — арх. А. Хазанов). Надбудова, здійснена 1941, наслідувала архітектурні членування первісного об'єму у спрощених формах. Первісно у двоповерховому об'ємі односекційної споруди містилися дві квартири на кожному поверсі. Нині планування частково змінено.
Чотириповерховий, цегляний, тинькований, в плані прямокутний, з незначним дворовим виступом, односекційний. Перекриття пласкі по дерев'яних балках. Дах двосхилий.
Вирішений у спрощених неоренесансних формах. Композиція головного фасаду симетрична, центрально-осьова, розташування парадного та чорного сходових вузлів центральне. Центр фасаду виділено розкріповкою з парадним входом, завершеною тридільним ступінчастим аттиком. Бічні осі акцентовано балконами. На першому поверсі влаштовано три широкі прорізи з входами в магазини; ліворуч — проїзд на подвір'я. Вікна другого поверху декоровано у верхній частині короткими лопатками та прямими сандриками у вигляді карнизів з прямокутною фільонкою по центру. Фриз первісної частини утворено квадратними фільонками та модифікованими консолями. Прямокутні вікна третього поверху в простих лиштвах виділено пласкими замковими каменями, вікна четвертого поверху — здвоєними масивними прямокутними сандриками з гладенькою лицьовою поверхнею. Верх розкріповки на рівні четвертого поверху акцентовано двома модельованими цегляними вазами. Будинок — типовий зразок забудови вулиці у стилістиці історизму кін. 19 ст. [1959].